Сестра В’ячеслава Чорновола Валентина презентує фотовиставку в Музеї гетьманства. (Фото Тетяни ШЕВЧЕНКО.)
Вочевидь, музеї — як люди. Мусять триматися один одного і допомагати. Хоча... Музею шістдесятництва дав добрячого копняка... Музей православної ікони. Принаймні над зачиненими тепер (і назавжди?) дверима одного з будинків на Межигірській — у Києві на Подолі — висить саме така вивіска. «Православна ікона». І все. (Та кажуть, що й це не надовго. Незабаром, мовляв, на Межигірській побудують багатоповерхівку, а пару старих будиночків зруйнують).
Приблизно рік тому «УМ» писала про те, як шістдесятників витискають рейдери. Якийсь час після наших публікацій Товариству політв’язнів та репресованих ще вдавалося зберігати свої позиції. Але незабаром довелося таки заповнювати ящики експонатами та забиратися геть. Микола Плахотнюк, «завсідник» брежнєвських таборів, розповів «УМ», що їхні скарби розсіяно по всьому Києву: частину взяла на зберігання одна школа та одна церква, частину — Музей Гончара, частину — Народний рух України, частину — самі шістдесятники. Загалом їхній музей підпорядковано Музею історії Києва, на який вони і сердяться, і не сердяться. Сердяться, бо їхні «опікуни» не приділяють їм достатньо уваги. Але з іншого боку... Музей історії Києва бідує як не знати хто — з насидженого місця на вулиці Пилипа Орлика науковців кілька років тому назад прогнав... Верховний Суд, який претендує на колишнє музейне приміщення.
Тож коли шістдесятники вирішили організувати фотоекспозицію до десятих роковин загибелі В’ячеслава Чорновола, вони зіткнулися з проблемою відсутності виставкової площі. Добре, що світлини тимчасово прихистив Музей гетьманства. «Ми раді, що ця виставка перебуває в нас, — сказала «УМ» директорка музею Галина Ярова, — проте це ненадовго. У нас уже є черга на цей зал. Приміщення, як бачите, і так невелике».
«Ми не могли зробити виставку з фотографій самого лише Чорновола, — прокоментувала для нас сестра В’ячеслава Максимовича Валентина. — Це його однодумці. Про кожну людину, чиє фото тут, Чорновіл щось сказав. Кожна людина зафіксована в його листах, у споминах...». Фотографії частково прибули з Америки — з колекції Надії Світличної, яка нині проживає у Сполучених Штатах. Емігруючи за кордон, відома правозахисниця тримала дозвіл на вивезення тільки сімейних архівів, але примудрилася також узяти із собою пам’ять про найближчих друзів та соратників. Решта експозиції складена з умісту тих самих коробок, в яке похапцем поскидав своє добро Музей шістдесятництва. Валентина Чорновіл та Микола Плахотнюк казали «УМ», як кілька днів і ночей поспіль монтували фотовиставку. Мабуть, коли руки зайняті, голови не надто ламають над тим, як так сталося, що в незалежній Україні сподвижники Чорновола мало не «Христа ради» просять пустити їх бодай у якийсь музей... І не знаходять відповіді на це питання. Як і вдячності за свої зусилля.
Ніхто до сьогодні не знає ні її точної дати народження, ні приблизного року смерті, ні місця поховання. Не дійшло до нашого часу і жодної фотографії чи портрета письменниці, оскільки вона не мала власних дітей і внуків, які могли б зберегти для історії подібні свідчення. >>
Тарас Шевченко прожив коротке і тяжке життя. Він помер у 47 років, з яких 24 припали на кріпацтво, 10 — на заслання і лише 13 років поет був порівняно вільною людиною. >>
Наближається 155-та річниця з дня народження мецената Євгена Чикаленка. Чикаленко п’ять років добивався дозволу царської цензури на видання своїх україномовних книжок, оплачував гонорари Бориса Грінченка і допомагав хворому Іванові Франку, уже сам бідуючи. >>
Королеві Великої Британії Єлизаветі ІІ 21 квітня виповнюється 90 років. За традицією, день народження королеви святкується двічі на рік, тому майже увесь 2016-й у Британії вважається ювілейним. Без сумніву, Єлизавета ІІ на цей час є найвідомішим монархом світу. >>
Нещодавно в Музеї шістдесятництва відкрилася виставка «Він бачив крізь час», присвячена видатному історику, культурологу, філософу, археологу, громадському діячеві — Михайлу Юліановичу Брайчевському. Лише найближче оточення вченого знало його ще й як неабиякого поета та художника. >>
Жива легенда стверджує — допоки Оранта молитиметься за Україну в Софії Київській — незнищенним буде український дух, український народ. Тому й, певно, жодна нація цього світу не має такого сузір’я видатних жіночих постатей, які творили національну та світову історію, зупиняли світове зло, ставали символами незламності людського духу та проривного пасіонарного чину в найкритичніших для народу буревіях історії… >>
