Тугіше, ще тугіше!..

Світова фінансова криза, яка без бою оволоділа Україною, серйозно «сплутала карти» нашим співвітчизникам: зарплати падають, а ціни зростають; гривня знецінюється, а допомоги урізають; ділова активність падає, а безробіття — звичайне і приховане стрімко поширюється. Найпопулярнішим стало питання при зустрічі «Ну, скільки ще?..». У сенсі — чи довго ще чекати до моменту, коли все стане на свої місця. Останні експертні оцінки доволі песимістичні: до закінчення нинішнього року на «світло в кінці тунелю» вже не сподіваються.

Захід уже не допоможе

Завершення першого кварталу нинішнього року показало: світова економіка ще не сягла «дна», а аналітики й далі не бачать, на якій воно глибині. Скільки ще падатимуть США та Західна Європа, не знає ніхто. І тому, прогнозуючи дату виходу з кризи, високооплачувані експерти просто переносять на кілька місяців уперед можливий «День Х». Восени минулого року, як ми пам’ятаємо, початком стабілізації оголосили другу половину 2009–го. Тепер цей прогноз уже сприймається як анекдот. Нинішній рік, це вже очевидно, не принесе розвиненим економікам не те, що зростання, а їхній шлях донизу навіть не пригальмується. Нові дані, які з’явилися на початку цього тижня: промисловість Заходу підніме голову в ІІІ–IV кварталах 2010, — не більше, ніж заклинання шамана. Добре, звичайно, якщо передбачення збудеться. Якщо ж застій триматиме, нам невдовзі просто запропонують іншу дату.

І, швидше за все, так воно й буде. Адже Міжнародний валютний фонд тільки за один місяць (!) погіршив прогнози найрозвиненіших світових економік у кілька разів. Скажімо, в лютому 2009 року МВФ став вважати: світова економіка в річному вимірі скоротиться на 0,6% (ще у січні він вважав, що матимемо... зростання. На 0,5%). Японія «впаде» на 5% (місяць тому вважалося, що на 2,6%), Єврозона — на 3,2% (вважалося, що на 2%). США, на разі головний індикатор ділової активності у світі, скоротить свій економічний потенціал на 2,6% (вважалося, що на 1,6%). Цілком можливо, що вже через місяць прірва падіння сягне зовсім інших показників, але наведені тут цифри — чудова ілюстрація, як стрімко котяться донизу індустріальні ринки разом із їхніми перспективами.

Рятуємося... не туди

За теорією, країни «другого (третього) ешелонів» переживають кризові явища значно гостріше, ніж гранди. Наша держава яскраво ілюструє це правило. За оцінками Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, прогноз ВВП України в нинішньому році — мінус 12%. Але може бути й менше. При цьо­му інфляція — до 18%! Це вже свого роду феномен нашої економічної моделі: адже при економічному спаді в державах знецінення грошей не відбувається. Навіть, навпаки — зменшення ВВП веде до дефляції. У нас біда наступає з двох сторін: грошей стає менше, і вони дешевшають.

Вийти із ситуації можна тільки шляхом затягування пасків. «Необхідно терміново переглянути державний бюджет [у бік зменшення видатків]», — вважає директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський. Адже розрив між соціальними виплатами та надходженнями зростає мало не щодня. Друга необхідність: лібералізувати пра­вила гри для бізнесу, особливо для малого та середнього, — до податкової амністії включно. Саме таким шляхом нині пішла більшість західних держав. Утім сам експерт дуже сумнівається, що влада України здатна піти на подібні реформи: попереду вибори, і соціальні виплати необхідні політикам для здійснення кампанії. Це саме той випадок, коли політична доцільність перемагає економічну логіку. А це означає, що головну проблему ми заганяємо углиб.

Оздоровлення економіки Захід проводить через вливання коштів у банківську систему. «Спеціальна допомога банку UBS [найбільша фінустанова Швейцарії] становить близько 10% ВВП країни», — ілюструє проблему голова департаменту досліджень ділових циклів Швейцарського економічного інституту Річард Еттер. В Україні, на жаль, досі не розроблено механізму, аби гроші на банків­ське рефінансування потрапляли в економіку, а не для спекуляцій. Отже, цей шлях порятунку поки що також заблоковано.

Натомість принцип галузевої підтримки, який сповідує уряд Юлії Тимошенко, експерти критикують, вважаючи його лобістським та малодієвим. «Умови — кому надається допомога — мають бути однакові для всіх», — вважають Річар Еттер та Ігор Бураковський. Важливе передбачення, яке роблять аналітики: держава втрачає контроль за ринком праці. Тобто ресурси впливу на працедавців, аби ті не скорочували робітників та не зменшували зарплати, вичерпуються. Звідси висновок: безробітних в Україні побільшає вже незабаром.

...Без стабілізації в США та Європі Україна кризу не подолає. Але ми можемо послабити її вплив та підготуватися до «стартового ривка»: зробити вітчизняну економіку конкурентною на момент, коли ринки запрацюють. Та нині наша держава чомусь йде у протилежний бік.