Шевченківські клони

Третій рік поспіль після оголошення офіційних лауреатів Національної шевченківської премії громадська організація нагороджує альтернативних переможців, яких відкритим голосуванням на сайті www.taras–premia.org.ua упродовж декількох тижнів обирав народ. Найцікавіше, що володарів народної шевченківської премії шукають в офіційному списку претендентів, затвердженому Національним шевченківським комітетом.

Увечері 21 березня при світлі смолоскипів своїх Залізних Мамаїв отримали у номінації «Література» Михайло Андрусяк із Коломиї за документально–художню трилогію «Брати грому», «Брати вогню», «Брати просторів» (116 голосів) і в номінації «Мистецтво» художник Кость Лавро, за ілюстрації до творів класиків вітчизняної літератури та монументальні розписи на тему українських народних казок у Державному академічному театрі ляльок (38 голосів). Третій лауреат у спареній номінації «Театр, Музика» по Мамая не прийшов. Його передадуть ректору Київської дитячої академії мистецтв, члену–кореспонденту Академії педагогічних наук і академіку Академії мистецтв України, народному артисту України, композитору Михайлу Чембержі за музику до балету «Даніела», поетично–музичні композиції за творами Франка, Шевченка та кінофільму «Богдан–Зиновій Хмельницький» (101).

Уже вкотре народний вибір не збігся з вибором Шевченківського комітету в жодній із номінацій. У цих номінаціях лауреатами Національної премії стали актриса Лариса Кадирова (у народному списку набрала всього 70 балів), поет Павло Гірник — 15. Велика різниця у порівнянні з його опонентом Андрусяком, який має 116 шанувальників. Найближчим до думки народу виявився художник Віктор Гонтаров — 27 голосів (у Костя Лавра — 38).

У громадській організації Народної шевченківської премії досить критично налаш­товані до національного комітету. «Вони не займаються промоцією лауреатів. При тому, що розмір премії збільшився зі 130 000 до 160 000. Люди не знають більшості номінантів, через це немає активного голосування. У нас на сайті цього року проголосувало 535 осіб. На відміну від комітету, який обирає лауреатів таємним голосуванням, ми абсолютно відкриті. Будь–хто може знайти на нашому сайті інформацію, хто за кого голосував.

А ще Народна премія краща від національної тим, що ми поширюємо інформацію про нові творчі здобутки наших лауреатів і сприяємо їхній популяризації. Було б добре, якби Микола Жулинський прислухався до нас і діяв так само. Ми готові йому в цьому допомагати», — каже «УМ» активістка організації Настя Сніжна. Аматори–народники вважають, що вибирати тих, хто заслужив Національну премію, повинна громада, а не 20 її представників.

«Лауреатів мають вибирати фахівці, а не народ. Це не політичні вибори. Наступного року будуть внесені зміни до положення Національної премії, в результаті якого номінантів пропонуватимуть тільки ті, хто вже має Шевченка. Це більш цивілізований підхід. Було б добре, щоб Андрій Курков і лауреат Народної шевченківської премії Олег Скрипка на рік вийшли з комітету і в 2010 році стали лауреатами. У голосуванні за лауреатів Народної премії не брав участі жоден відомий діяч культури. Я не бачу сенсу в такому виборі», — зазначив культуролог Юрій Макаров.