Схоже, що боротьба за другу путівку від України в Лігу чемпіонів буде не такою інтригуючою, як здавалося. Якщо перед зимовою перервою одразу чотири команди претендували на «срібну» позицію своєю грою та результатами, то в березні три з них відчутно пригальмували. «Металіст» із його єврокубковим фронтом ще можна зрозуміти, а от втрати «Ворскли» та донецького «Металурга» інакше як провальними не назвеш. Тим часом «Шахтар» закріпився на другій сходинці й випереджає найближчого переслідувача вже на п’ять очок. Але в «Металіста», що поки третій, є гра в запасі.

Календар нинішнього сезону для «стріляючих лижників», крім власне перегонів, підготував випробування на міцність у вигляді частої зміни часових поясів. Почалося все з візиту до Азії на чемпіонат світу до Кореї, потім — континентальний форум на Уралі, етап Кубка світу в Канаді, повернення до Європи в Норвегію, а тепер ще й марш–кидок до Сибіру, в Ханти–Мансійськ. Не кожен організм таке витримає. Навіть лідери загального заліку останнім часом виглядають не найкращим чином. Виняток — хіба що двожильні норвежці. Які, втім, ледь не поголовно, за офіційною версією, є астматиками, що дозволяє їм вживати заборонені для інших стимулюючі препарати. Але це вже зовсім інша історія...

Повернувшись на профі–ринг після чотирирічної перерви, Кличко–старший настільки переконливо довів своє право називатися найкращим у суперважкій вазі за версією WBC, що склалося відчуття, ніби чемпіон нікуди й не йшов. Після кількох років «поневірянь» пояс знайшов свого справжнього володаря. У жовтні 2008–го Віталій відібрав титул у нігерійця Семюеля Пітера, а пізно ввечері минулої суботи відстояв його від зазіхань колишнього спаринг–партнера — кубинця Хуана Карлоса Гомеса.
Власне, й сам двобій у Штутгарті трохи нагадував тренувальний, у якому «помічник» намагається створити для головного персонажа максимум труднощів, не претендуючи на щось більше. Можливо, Гомес і хотів утнути щось героїчне, але таланту для цього забракло...