Сім років пересуваюся на візку. І майже весь час користуюся імпортними екземплярами. Одного разу лише погодився на візок виробництва київського заводу «Артемзварка». Не скажу, що він був аж надто незручний, але багато довелося переробляти, наприклад, ставити зручну шведську спинку. Нині маю шведську «Пантеру» — задоволення не з дешевих, але для мене це найоптимальніший варіант.
Чому така ситуація? В Україні інвалідів, хоч як прикро, не запитують — чи зручно тобі у візку, який я тобі зроблю. А взяти ту ж Польщу. Там давно діє система — ти приходиш зі своїм сертифікатом (довідкою від медичної установи) до виробника і кажеш: мені потрібна така–то модель. Виробник отримує на це три тисячі злотих від держави, а інвалід — той зразок продукції, який його найбільше влаштовує. Він також має право вибрати імпортний візок — скажімо, вартістю вісім тисяч злотих. Тоді держава віддає свої три тисячі, решту інвалід докладає з власних заощаджень. І людина не обмежена у виборі. Що заважає запровадити подібний підхід у нас? Інерція мислення, консерватизм, непорушність «кабінетних схем»? Напевне. А ми стаємо заручниками цього консерватизму.
Щоразу, пройшовши медкомісію, прямуєш у соцзабез, звідти заповнену анкету передають до Сімферополя, а в Києві твоя доля залежатиме від того, хто виграє тендер. Я з 2003 року «оптимістично» стою в черзі, аби отримати той візок, який я хочу і який мені справді потрібен…
У моїх друзів, колег — аналогічна ситуація. І всі б’ються як риба об лід — тільки й клопоту маєш, що переробляти ті безкоштовні «агрегати» від держави, аби надати їм бодай трохи «людяності». Тому і втілюємо проект із цією майстернею, фінансовий старт для якої зробила Мар’яна. (Мар’яна Гординська, бронзова призерка телепроекту «Танцюю для тебе». — Ред.). У зв’язку з економічною кризою ситуація ускладнилася — не все потрібне обладнання вдалося придбати, але маємо, принаймні, чотири столи для того, щоб розбирати і збирати моделі візків. Чотири механічні крісла недавно відремонтували. Велика проблема — бракує необхідних запчастин. І хоча сам корпус майстерні ще не запущений, але, сподіваюся, з початком сезону справа піде активніше.
На десятому Київському безпековому форумі, організованому фондом Арсенія Яценюка «Відкрий Україну», молодь поставила запитання різного характеру українському публіцисту, письменнику й журналісту Віталію Портникову. >>
На передовій захищаючи Україну загинув актор Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Шевченка Петро Великий. >>
Відеоролики, які презентують в інформаційному просторі Сновську громаду Чернігівської області, досить видовищні й змістовні, тому можуть сміливо претендувати на статус професійних. >>
Згідно офіційної статистики ООН, щонайменше, 12,1 тисячі цивільних українців загинули від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, ще понад 26,8 тисяч отримали поранення, втім реальні цифри можуть бути набагато більшими. >>
«Ходить гарбуз по городу, питається свого роду...» — цей вірш знайомий кожному українцю змалечку, більшість вважає його народним, інші приписують його авторство Олені Пчілці — матері нашої славної Лесі Українки, а насправді його написав царський генерал Володимир Александров. >>
В справі про напад на військового у Дніпрі охоронець Миколи Тищенка визнав свою провину та погодився свідчити проти народного депутата. Тому суд звільнив Костянтина Цуберу від відбування покарання. >>
