Політик ніколи не стане планетою
— Пане Ярославе, відомо, що до 1980–х років Україна була ледь не на першому місці у світі з відкриття малих планет. Це й досі так?
— Ні, тепер астрономія перейшла на нові приймачі випромінення, замість фотоплатівок з’явилися ПЗС–матриці — електронні прилади із зарядовим зв’язком. І пальма першості дісталася високотехнологічним Сполученим Штатам Америки — там створили спеціальні системи огляду неба. Утім і наші люди відкривають планети. У Головній астрономічній обсерваторії НАН України був колись аспірант, а потім науковий співробітник Юрій Іващенко, який у період наукової руйнації перейшов у бізнес, заробив грошей і всі їх уклав у першу в країні приватну обсерваторію — в селі Андрушівка на Житомирщині. Тепер до нього приїжджають молоді співробітники Головної обсерваторії спостерігати за небом. Ми допомогли Юрію з приладами, ПЗС–матриці він сам закупив і вже відкрив десятки малих планет. Одну з них назвав «Андрушівка»...
— Отже, зірка в небі може бути корисною — можна зробити її пам’яткою чогось рідного...
— Але це ж не «торгувати» ділянками на Місяці чи роздаровувати зорі! Малі планети офіційно реєструють і дають їм назви, це регулює Міжнародний астрономічний союз. Від часу відкриття планети до присвоєння їй імені минає деколи кілька років, бо треба перевірити, що то дійсно нова планета, і обґрунтувати, чому та чи інша людина має право залишити своє ім’я на зоряному небі. За час від початку відкриття малих планет в Україні, з 1912 року, понад 400 космічних об’єктів отримали імена українців чи тих, хто жив в Україні і сприяв її розвитку. Є малі планети Шевченко, Леся Українка, Франко, є Київ, Україна, Корольов. Ми випустили книгу «Імена України в космосі».
— А Роман Шухевич там є?
— Немає. Бо імена політичних і військових діячів, згідно зі статутом Міжнародного астрономічного союзу, не можна присвоювати небесним об’єктам.
Обсерваторіями керують через інтернет
— Де міститься «штаб» Міжнародного астрономічного союзу?
— У Парижі. Це організація, що об’єднує астрономів усього світу. Їх не більше 100 тисяч на весь світ. Астрономія — наука міжнародного рівня, тут відбувається широкий обмін даними, створюються міжнародні проекти, каталоги. І ми інтегровані у світову систему. У нас багато астрономічних обсерваторій, бо є відповідні умови спостереження, достатня кількість ясних ночей. Першу обсерваторію в Російській імперії створив Василь Струве, його внук був директором Харківської обсерваторії, а правнук, Отто Струве, випускник Харківського університету, покинув Україну після встановлення тут радянської влади. Він у США став одним із найзнаменитіших астрофізиків 1960–х років.
— А сьогодні Україна теж постачає закордон здібними астрономами?
— Таке життя. За роки незалежності виїхали в інші країни понад 20 осіб зі 100 співробітників Головної обсерваторії. Вони продовжують співпрацювати з нами. Сьогодні в Україні отримати нормальний астрономічний результат майже неможливо. Потрібен доступ до міжнародних баз даних, телескопів. Діаметр дзеркала найбільшого в Україні телескопа, що в Кримській обсерваторії, — 2,6 метра. Якщо ж займатися космологією, позагалактичною астрономією — навіть п’яти метрів замало. До 1970–х років найбільшим у світі був шестиметровий телескоп, побудований у Радянському Союзі. Зараз він не входить і до десятки великих телескопів світу. Тому що вже є 8—10–метрові. Це вже не суцільне дзеркало, а адаптивна оптика, що складається з добре припасованих елементів. Наші співробітники замовляють час на великих телескопах світу, отримують результати та обробляють їх.
— То не обов’язково їхати для астрономічних досліджень в Америку? Можна зробити відкриття, не підходячи до крутого телескопа?
— Зараз обсерваторії керуються через інтернет. Ви формулюєте для технічного персоналу своє завдання і на своєму персональному комп’ютері слідкуєте, як воно виконується.
— За це потрібно платити?
— Ні! Треба лише виграти конкурс, запропонувавши щось особливе. Ну й, звісно, мати міжнародну кооперацію. Має бути науковець зі США, який з вами співпрацює у спільному проекті. Скажімо, є в Америці Інститут космічного телескопа (Хабл). Він літає в космічному просторі, а інститут керує його програмами. Наші співробітники мають можливість співпрацювати з тим інститутом.
Телескопи на вулицях міст
— Висновок: сучасний астроном має вільно володіти англійською мовою і комп’ютером...
— Аякже. Утім якщо він відкриває малі планети, досить невеликого автоматизованого телескопа. Астрономія — наука дуже широка. Для дослідження Сонця достатньо телескопа з метровим дзеркалом. Ставити сонячний телескоп слід у незапиленому місці, де спостереженням не заважатиме турбулентність повітря. Співробітники нашої обсерваторії працюють на Канарських островах, де встановлені прекрасні сонячні телескопи. Там ціла кооперація, що отримує унікальні результати спостереження, вони надходять до нас через інтернет або на дисках, тут їх опрацьовують і розробляють теорію. Вони, серед іншого, вивчають, як впливає фотосфера, тобто верхній шар Сонця, на формування активних областей, так званих спалахів, викидів корональних мас — того, що визначає і космічну погоду, і погоду на Землі.
— Як у міжнародний рік астрономії широка громадськість України зможе відкрити для себе чари неба?
— Є одинадцять проектів, що координуються Міжнародним комітетом. Наприклад, «100 годин астрономії». 2—5 квітня телескопи будуть виставлені на вулицях найбільших міст світу і люди вільно зможуть підійти й у них заглянути. І в Києві так зробимо, щоправда, ще не придумали де. Ближче до дати можна буде дізнатися про це, зателефонувавши в обсерваторії — головну, Київського університету, або в Харківську чи Кримську. Також є програма «Вона — астроном», для пильнування гендерної рівності. Хоча в Україні більшість астрономів — це жінки. І президент Оргкомітету Міжнародного року астрономії — астроном із Франції Катерина Цесарські. Програма «Астрономи та світова спадщина» передбачає догляд за унікальними й старовинними обсерваторіями. Один із проектів — серійне виготовлення малих телескопів. Скажімо, Японія дарує велику кількість таких телескопів країнам, що розвиваються, передусім африканським.
— А нам?
— Ми можемо й купити, не такі вже й бідні. Нині серед олігархів модно встановлювати на дачі телескопи. На відкритті Міжнародного року астрономії у Парижі я випадково дізнався, що три особи під Києвом побудували собі приватні обсерваторії, замовили потужні телескопи й куполи. Запрошували фахівців з Німеччини, щоб змонтували. І тепер вечорами милуються зоряним небом.
ДОСЬЄ «УМ»
Ярослав Яцків народився 25 жовтня 1940 р. у с. Данильче Рогатинського району Івано–Франківської області. У 1960 р. закінчив Львівський політехнічний інститут. Закінчивши 1965 р. аспірантуру Головної астрономічної обсерваторії АН УРСР, залишився працювати в ГАО. З 1976 р. — директор ГАО. Автор понад 200 наукових праць та низки відомих монографій, переважно про особливості обертання Землі, космічну геодинаміку та фундаментальну астрометрію. У 1982—1988 рр. був віце–президентом Міжнародного астрономічного союзу.
Академік Міжнародної академії астронавтики. Ініціював створення Української астрономічної асоціації і є її незмінним президентом. Лауреат багатьох наукових премій, зокрема Міжнародної премії імені Декарта (2003).
ДОВІДКА «УМ»
Астрономія в Україні з 2001 року є обов’язковим предметом в 11–му класі загальноосвітньої школи. У Росії, Італії, Франції астрономія вивчають за бажанням. У 2000—2001 році академік Ярослав Яцків працював першим заступником міністра освіти і науки і домігся, що Міносвіти введе астрономію в загальну освіту, за умови створення гарного підручника. Відомий астроном з Івано–Франківська Іван Климишин разом зі співробітником ГАО Іваном Крячком підготували перший підручник для шкіл. У 2003 році підручник видав також харківський педагог Микола Пришляк.
Учителів астрономії готують в Україні шість педагогічних університетів, а також національні університети у Львові, Києві, Харкові, Одесі, Сімферополі.