Вашингтон нам допоможе?

Незважаючи на те, що головною політичною «цікавинкою» вчорашнього парламентського дня мав стати звіт свіжопризначеного голови СБУ Валентина Наливайченка, у кулуарах Верховної Ради найчастіше лунало прізвище Шамшур. Зранку Президент вніс на розгляд ВР кандидатуру міністра закордонних справ замість відставленого Володимира Огризка: відповідно до подання глави держави, МЗС може очолити посол України у Сполучених Штатах Америки, чия амбасадорська каденція вже добігає кінця. Відтак про Олега Шамшура заговорили всі — включно з тими, хто про нього доти ніколи й не чув. До речі, цей факт (який свідчить далеко не на користь державних мужів), багатьох нардепів вельми обурив. Насамперед представників коаліції, які дивувалися, чому Президент не порадився з парламентською більшістю, перш ніж пропонувати їй на затвердження потенційного міністра, і нагадували, що на їхню пропозицію призначити на цю посаду Бориса Тарасюка Банкова так нічого й не відповіла.

Торги міжнародним іміджем України

Зрештою лідери фракцій коаліції — Іван Кириленко (БЮТ), Микола Мартиненко («НУНС») та Ігор Шаров (Блок Литвина) — підписали звернення до глави дер­жави з проханням «надати вмотивовану відповідь» щодо Тарасюка. У листі підписанти також висловили «сподівання на конст­руктивну співпрацю» з Президентом «з питань визначення гідної кандидатури на посаду міністра закордонних справ України та забезпечення позитивного голосування щодо її призначення Верховною Радою».

Сподівання це не випадкове, адже, як твердять кулуарні парламентські чутки, поява президентського подання з конкретним прізвищем претендента на керівництво МЗС спричинила нову хвилю кадрових торгів. Коаліція давно й уже відверто нудно говорить про ротацію в уряді, однак через те, що охочих потримати міністерський портфель багато, а портфелів — мало, ніяк не може дійти згоди. Тому тепер дехто сподівається в обмін на підтримку президентського висуванця отримати голоси для своїх, не надто популярних в інших членів коаліції, претендентів на урядові крісла.

«Кандидатура Шамшура може стати розмінною в переговорах щодо ротацій в уряді, — не приховує коаліційний «НУНСівець» Юрій Кармазін. — Тобто частина фракції «НУНС» погодиться голосувати за нього в «пакеті» з іншими претендентами на міністерські портфелі, підвищуючи таким чином шанси провести своїх представників в уряд».

За словами Кармазіна, у більшості розуміють, що зараз понад усе важливо призначити міністра фінансів, адже після відставки Віктора Пинзеника усі переговори з Міжнародним валютним фондом та іншими такими інституціями проводять не наділені статусом міністра заступники. На іміджі держави за кордоном це, звісно, відображається негативно. «Однак таке призначення створить дисбаланс у коаліції: міністра від БЮТ призначать, а кадрові претензії «Нашої України» не задовольнять, — пояснює депутат. — Окрім того, деякі політичні сили почали вимагати негайних кадрових преференцій для себе. Я їх не називатиму, але незабаром по розвитку подій ви самі побачите, про кого йдеться. Тому дуже важливо знайти баланс і, можливо, зробити це допоможе міністр закордонних справ. Це за умови, якщо Президент заради підтримки Шамшура дасть «відмашку» «Єдиному центру» та іншим орієнтованим на нього депутатам голосувати за повний пакет нових урядових призначень».

Коаліція ображена, але думає, опозиція — одразу «проти»

Є й інші версії — як припускають, зокрема, деякі БЮТівці, не виключено, що Шамшура одразу висунули як непрохідну кандидатуру. І нагадують, як свого часу роздратована двічі поспіль запропонованою Президентом кандидатурою Огризка опозиція дала ледве не сто відсотків голосів за іншого висуванця Банкової — Арсенія Яценюка. До таких припущень коаліцію спонукає те, що з боку секретаріату не було жодних, принаймні відкритих спроб «попіарити» свого кандидата.

«Ще вчора ми не знали про те, що Президент подасть на затвердження парламенту саме Шамшура. Президент не проводив консультацій із коаліцією, попри те, що саме вона бере на себе політичну відповідальність за роботу уряду й окремих міністрів, а отже, її думка має бути врахована», — обурюється Юрій Кармазін.

«У нормальні часи завжди було так: кандидат на певну посаду, якого має затверджувати Верховна Рада, приходив на зустріч із фракціями, відповідав на запитання народних депутатів, розповідав їм про своє бачення роботи», — нагадав представник Блоку Литвина Олег Зарубінський, висловивши жаль з приводу того, що «тепер усе інакше». За словами Зарубінського, БЛ у принципі немає нічого проти Шамшура, але перед тим, як визначитися щодо його підтримки, хоче поговорити з кандидатом. «У нашій фракції більшість людей не тільки ніколи не бачили Шамшура, а й не чули, тому, думаю, цілком логічно було запросити його на зустріч. Ми хочемо знати, яке в нього бачення зовнішньополітичної стратегії України, його ставлення і пропозиції щодо розв’язання тих контраверсійних, а почасти й конфліктних ситуацій, у які зараз зав’язана Україна в стосунках з іншими державами. А після цього визначитися зі своєю позицією, вже розуміючи, кого саме нам пропонують. Оцінка кандидата на посаду міністра має бути не політичною чи кон’юнктурною, а дійсно державницькою», — наголосив Зарубінський.

У Блоці Тимошенко мислять приблизно так само. «Борис Тарасюк, у якого Шамшур колись був заступником, охарактеризував нам цю людину позитивно, тому особливих заперечень у БЮТ немає. Але ми ще повинні це обговорити і заслухати самого кандидата», — пояснив Андрій Кожем’якін, по обличчю якого ніколи не скажеш, що «за спиною» фракція БЮТ веде шалені кулуарні торги з усіма, з ким тільки можна.

Щодо комуністів і «регіоналів», то тут усе ясно: перші президентського висуванця, та ще й посла у, страшно сказати, самому Вашингтоні, не підтримуватимуть за визначенням. Другі наголошують, що як опозиція не збираються брати участь у кадрових рішеннях влади. «А кандидатуру, яка продовжуватиме хибну політику попереднього міністра закордонних справ, тим паче не підтримаємо», — наголосив один із керівників фракції Партії регіонів Олександр Єфремов.

Словом, станом на вчорашній «торговий» день шанси Олега Шамшура стати міністром реально оцінити було складно.

Наливайченко запевнив: Тимошенко й Балога — не винні

Для Валентина Наливайченка, якого після двох років перебування у статусі «в. о.» парламент таки затвердив на посаді голови СБУ, такі хвилювання вже позаду. Викликавши його зі звітом, народні обранці запевняли, що одразу ж звільняти керівника Служби безпеки не планують. Однак нерви головному спецслужбісту все ж попсували, передусім — неприємними запитаннями.

Зокрема, Наливайченку довелося запевнити, що СБУ не веде жодної кримінальної справи про державну зраду Прем’єр–міністра Юлії Тимошенко, у якій лідерку БЮТ у серпні звинуватив секретаріат Президента. Жодних доказів такого злочину СБУ не виявила.

З іншого боку, не знайшла СБУ й доказів причетності будь–кого з народних депутатів або вищих посадовців (а отже, й голови секретаріату Президента Віктора Балоги) до сепаратистської організації русинів. Натомість виявила «зовнішнє фінансування цієї організації».

Також пан Валентин наголосив, що Служба безпеки сприятиме захисту інтересів держави в ситуації з розмитненням газу «Росукренерго», і у відповідь на запитання із зали запевнив: Віктор Балога не чинить жодного впливу на розслідування цієї справи.

Декого з нардепів вочевидь потішила інформація Наливайченка про те, що він зробив подання Президенту щодо звільнення свого заступника Тиберія Дурдинця (відставки з СБУ «людини Балоги» давно добивається Блок Тимошенко і «Народна самооборона»). Коли «регіоналка» Інна Богословська поцікавилася, чи є це «першою копійкою, яку він платить БЮТ за своє призначення», голова СБУ запевнив: ні, це «зроблено у плановому порядку». А на «політизоване» запитання щодо того, чи зробить він подання на звільнення Валерія Хорошковського, Наливайченко відповідати відмовився, зауваживши: «Валерій Іванович — поважна людина. Він працює разом зі мною. Ми — поза політикою».

Чи створювати тимчасову слідчу комісію з питань реформування Служби безпеки та її законодавчого забезпечення, ВР визначиться у четвер.

ЗАКОНОТВОРЧІСТЬ

Верховна Рада ухвалила зміни до Держбюджету, яким вилучила з нього статті 84 та 86 під підконтрольність уряду рефінансування банків Нацбанком. За ці зміни, яких вимагав від України Міжнародний валютний фонд, проголосувало 333 депутати.

Водночас парламентарії відмовилися внести зміни до законодавства, які б унормували застосування незалежного оцінювання. Законопроект, представлений міністром освіти Іваном Вакарчуком, набрав 222 голоси.