Юлині рейдери

Послідовники Тимошенко намагалися здерти з іноземних інвесторів мільйони доларів за дозволи на будівництво, щоб компенсувати власні витрати на агіткампанії.

Конфіскація природного газу, який є спільною власністю ВАТ «Газпром» і компанії «Росукренерго», а потім, за допомогою вишуканої схеми юристів блоку Юлії Тимошенко, його незаконна передача «Нафтогазу України» — є неприхованою рейдерською атакою. «Газпром», який володіє 50% акцій «Росукренерго», передає третій стороні 100% своїх прав на спільну власність. Але проблема в тім, що партнер, який має половину частки, не може без згоди іншого партнера передавати комусь те, що належить обом. Народ України і весь світ стали свідками політичної битви навколо цього господарського і законного принципу, якого бізнес завжди дотримується.

Але головна проблема не стільки в газі й вищезгаданих компаніях. Проблема глибша: це постійні спроби уряду Тимошенко втручатися в корпоративний бізнес і відносини між акціонерами задля власного політичного та економічного зиску. Політика корпоративного рейдерства блоку Юлії Тимошенко сформувалася ще у часи режиму Леоніда Кучми. Ще сумніше, що рейдери опинилися в передніх лавах БЮТу і претендують на високі міністерські й державні посади, щоб контролювати вітчизняну юриспруденцію і приватизацію. З приводу цієї цинічної політики повинні турбуватися не лише бізнесмени та інвестори, а й дипломатичні кола та міжнародне співтовариство.

Протягом щонайменше останніх двох років іноземні інвестори пильно слідкують за рейдерами з БЮТ. Тепер зрозуміло, що вони лише прикриваються антикорупційною риторикою. Насправді ж вони проводять численні юридичні атаки на респектабельних інвесторів і займаються здирництвом в обмін на політичний «дах».Також БЮТівські рейдери з найвищих урядових щаблів утручаються у відносини між акціонерами підприємств, щоби мститися опонентам і водночас створювати кращі умови для монополій і бізнесів, наближених до їхнього політичного блоку.

Конфлікт між «Росукр­енерго» і «Нафтогазом України» є лише поодиноким прикладом такої політики. Така ж схема застосовується на нафто– і газоносному шельфі Чорного моря, де уряд Тимошенко одноосібно скасував більшість контрактів з іноземними інвесторами. Під час, так би мовити, переговорів з ними Прем’єр–міністр чітко дала зрозуміти, що не буде виконувати контракти, укладені попередніми урядами, допоки її політичних опонентів не приберуть із числа акціонерів цих компаній. Невдовзі власники телевізійної групи «Інтер» зіткнулися із таким самим способом «переговорів» Тимошенко з приводу контролю над їхнім найпопулярнішим телевізійним холдингом.

Упродовж останніх двох років подібна схема використовувалася у Київській області проти щонайменше трьох інвестиційних проектів, що планувались у містах і селищах, контрольованих мерами від БЮТу й місцевими радами, де БЮТ має більшість. У цих випадках послідовники Тимошенко намагалися здерти з іноземних інвесторів мільйони доларів за дозволи на будівництво, щоб компенсувати власні витрати на агіткампанії. Як наслідок, два інвестори пішли з України. Третій отримав дозволи лише після відстоювання прав у суді й після того, як під час громадських слухань отримав від місцевої громади підтримку свого проекту.

Намагаючись скасувати мультимільйонний договір купівлі–продажу земельної ділянки на Київщині для будівництва готелю і торговельного центру, БЮТівські рейдери вдалися до фальсифікації судових доказів за сприяння Бориспільської міжрайонної прокуратури. Якби їм вдалася ця фіктивна справа, міжнародному іміджу України в девелоперській галузі могло б бути завдано дуже великої шкоди. БЮТ також використовує урядові потужності, щоб перебрати контроль над муніципальною владою. Показовий приклад — ініціювання позачергових виборів міського голови Києва, які БЮТ програв.

Нині те саме загрожує БЮТу і на міських виборах у Тернополі. Але, що найцікавіше у випадку зі столичними виборами, так це те, що так звана БЮТівська опозиція меру Леоніду Черновецькому в Київраді була помічена у рейдерських захопленнях. Завдяки меру, якого на людях БЮТівці називають лютим ворогом, їм із суттєвими знижками дісталося багато гектарів землі в центрі Києва. Тоді як правоохоронні органи України полюють на відомого кримінального авторитета на прізвисько «Капіталі» [«Капітошка»], який фігурує у вищезгаданих аферах, їхніми організаторами є члени БЮТу, які ховаються за депутатською недоторканністю у Верховній Раді.

Ці та інші випадки не набули широкого розголосу в засобах масової інформації, адже іноземні інвестори схиляються радше до того, щоб мати відносини із корумпованим урядом, ніж бути втягненими у публіч­ну ворожнечу з ним. У випадку ж з «Росукренерго» і «Нафтогазом Ук­раїни» ми маємо яскравий при­клад використання влади для особистих цілей — руйну­ван­ня послідовності урядових рішень в обмін на політичну підтрим­ку, нелегальний вплив на суди і прокуратуру, здирництво. І все це — без страху, що доведеться нес­ти відповідальність. Дуже погано, що репутація «Росукренерго» затуляє собою сумнівні дії БЮТу з природним газом.

Але, як було у випадку із режимом Кучми, в якому виросло багато рейдерів із БЮТу, сумнівні схеми рано чи пізно стають відомі громадськості й впливають на життя звичайних людей — робітників, менеджерів тощо. Одного дня вони можуть відмовитися сидіти мовчки і вийдуть відстоювати свої права. Дуже погано, що Прем’єр–міністр не зробила нічого, щоб дистанціюватися від корпоративних рейдерів у лавах БЮТ і припинити ці дії. Сьогодні під гаслами соціальної справедливості й боротьби проти корупції рейдери лицемірно керують не тільки політичною силою Юлії Тимошенко, а й урядом. Може, тому і падає рейтинг популярності Юлії Володимирівни?

Мирон ВАСИЛИК,
старший віце–президент The PBN Company
(із сайту «Економічна правда»)