Позавчора Сейм Латвії на позачерговому засіданні затвердив склад нового уряду країни на чолі з Індулісом Емсісом. Новий прем'єр-міністр є представником «Союзу зелених і селян», він є першим зеленим, який очолив уряд європейської країни. Також до складу уряду ввійшли ще троє «зелених селян», п'ятеро міністрів є вихідцями з Народної партії та шестеро — з латвійської Першої партії. Двоє з 18 міністерських посад залишаються вакантними. Обов'язки міністра охорони здоров'я буде наразі виконувати сам голова уряду, а міністра транспорту — віце-прем'єр Айнарс Шлесерс.
Це 11-й уряд Латвії з часу відновлення 1991 року країною незалежності і перший, в якому не буде представників ультраправої партії «Вітчизна і свобода». У новому складі уряду знайшли собі місце майже половина міністрів зі складу кабінету попереднього прем'єр-міністра Ейнарса Репше.
Індуліс Емсіс народився 2 січня 1952 року в Лімбазькому районі. Закінчив біологічний факультет Ленінградського державного університету, захистив у Москві кандидатську дисертацію з біології. У 70-х роках працював звичайним робітником на експериментальному заводі препаратів при Академії наук Латвійської РСР. Із здобуттям країною незалежності пішов у політику. Неодноразово обирався депутатом Сейму та Ризької думи. На відміну від інших латвійських політиків, упродовж усього пострадянського періоду залишався відданим одній політичній силі — Партії зелених.
Склад нового уряду доволі строкатий і дивний. Так, віце-прем'єр Айнарс Шлесерс вільно володіє сімома мовами — йому б очолити дипломатичну службу. Так ні, міністром закордонних справ призначено Ріхарда Пікса, який за фахом є кінорежисером, свого часу закінчив ВДІК та Вищі режисерські курси у Москві, потім довгий час був директором Ризької кіностудії. Та найбільш колоритною фігурою нового уряду є міністр внутрішніх справ Ерік Екабсон. Він закінчив індустріальний технікум, працював столяром-мебльовиком, потім певний час навчався в Iнституті фізкультури, де захопився східними єдиноборствами. Оскільки ці види боротьби були в радянські часи заборонені, то Екабсона не раз арештовувала міліція. Потім майбутній міністр емігрував до США, де навчався в Чиказькій лютеранській семінарії. Після повернення 2001 року на батьківщину заснував рух «За духовне відродження Латвії» і невдовзі очолив латвійську Першу партію, яка тепер є однією з провідних політичних сил. Упродовж останніх трьох років перебування на батьківщині Екабсон також устиг потрапити до парламенту та стати його віце-спікером. Міністр оборони Атіс Слактеріс закінчив Сільгоспакадемію і за фахом є механізатором. Але на полях його бачили рідко, бо він був чемпіоном СРСР із водно-моторного спорту і багато років поспіль входив до складу збірної СРСР. Міністр благополуччя Дагнія Стаке є за фахом викладачем музики та співів. І, для повноти картини, варто сказати, що міністр з особливих завдань, у справах сім'ї та дітей Айнарс Баштікс був «відряджений» в політику самим Богом. Він працював художником на панчішній фабриці «Аврора», але потім закінчив історико-філософський факультет Ленінградського університету та заочні богословські курси Братства баптистської общини і став священиком общини св. Матвія в Ризі. У складі попереднього уряду мав цей самий портфель і уславився кількома нестандартними заявами. Зокрема, пропонував виплачувати допомогу для новонароджених не грошима, а памперсами.