Божественні формули

Помер Ейнштейн. І потрапив на аудієнцію до Самого Бога. Великий чоловік був. «Боже, розкажіть, як Ви створили світ?» — поцікавився Ейнштейн. Бог ухопив ручку і давай писати формули. Одну, другу... Так, киває Ейнштейн, розумію, мовляв. Бог пише наступну формулу. Так, погоджується Ейнштейн. Бог іще одну довжелезну формулу малює. «Стоп! — вигукує спантеличено вчений. — Так ось же помилка у цій формулі!» — «Я знаю, — зітхнув Всевишній. — Тільки я цю помилку не відразу помітив».

Колега розповіла мені позавчора цю історію як анекдот. А втім, ніхто не знає, може, це й бувальщина. Наука все ближче підіймається до осягнення світотворення, що, можливо, невдовзі з цілком високою вірогідністю вказуватиме на його недосконалість самому Творцю.

Альберт Ейнштейн був однією з перших у світі особистостей, хто зміг осягнути частину Божих формул. Його загальна теорія відносності наповнила змістом усі дотодішні лінійні уявлення найрозумнішої частини людства про функціонування буття і космосу. Світ, з’ясувалося, не тривимірний, а значно ширший і викривлений. Ніякого «ефіру» немає, а E дорівнює mc2. 99 відсотків землян і досі не збагнуть цього революційного відкриття, лише відчувають його велич. Я теж належу до «подавляючої» більшості. Для того щоб зрозуміти «все це», треба бути якщо не Ейнштейном, то бодай путнім фізиком, тобто свого роду волхвом чи шаманом науки. Таких людей і мусить існувати небагато: найвищі еверести пізнання мусять бути досяжними одиницям. Ну і правильно! Бо якби всі ми «це» могли умістити в своїй черепній коробці, то нам зробилося б ураз просто і страшно. А так у нас залишається смішний привілей таїни незбагненного.

У 1921 році, ще не переїхавши назавжди до Сполучених Штатів, Ейнштейн отримав телеграму від нью–йоркського рабина Герберта Гольдштейна. Месидж нагадував одеський анекдот. «Чи вірите ви в Бога крпк Оплачений рахунок — 50 слів». — «Я вірю в Бога Спінози, котрий виявляє себе у закономірній гармонії буття, але зовсім не в Бога, який клопочеться про долі та справи людей», — відписав Ейнштейн. Порахувавши, бачимо: геній «кидонув» рабина на 26 оплачених слів.

«Щодо Бога я агностик, — писав пізніше Ейнштейн у листі до Берковитця. — Певен, що для чіткого розуміння важливості моральних принципів у справі покращення та облагородження життя не потребується законодавця, особливо — законодавця, котрий працює за принципом нагороди і покарання».

Ейнштейн — силою свого розуміння світотворення — зриває з Бога, чи то пак з уявлень про те, яким мусить бути Бог, покрови містичності. Він бачить (робить?) Всевишнього розумним. А не чуйним (чи радше, безсердечним). Він реабілітує Бога, закиданого кривавими каменями наших особистісних звинувачень за те, що Бог мусив би зробити, та не зробив, бо «зайнятий», чи нечулий, чи глухий. Бог, натякає Ейнштейн, куди складніший і абстрактніший за наше маленьке, драматично коротке, зболене життя.

Бог у Ейнштейна зовсім інакший, ніж, скажімо, у Шевченка. Звісно, не тому, що євреї — не українці. А тому, що малограмотні поети — не фізики. «Не нам на прю з Тобою стати. Не нам діла Твої судить. Нам тільки плакать, плакать, плакать і хліб насущний замісить кривавим потом і сльозами. Кати знущаються над нами, а правда наша п’яна спить. Коли вона прокинеться? Коли одпочити ляжеш, Боже утомлений, і нам даси жити?!»

Шевченків Вседержитель якийсь начебто антропоморфний, чимось на людину схожий, тільки не досяжний, не зримий і стократ могутніший. Його можна не лише молити, благати, а й критикувати, причому в цілковитій певності, що Бог обов’язково почує і візьме до уваги. Мусить–бо! А чому мусить, спитати б нас? А щоб не здаватися своїй отарі бездушним і неуважним. Ейнштейнів же Бог — універсальний. Він не стомлюється, а отож і відпочивати йому не треба. Він не розмінюється на людську суєту, він узагалі далекий від людських волань. Він Бог–абсолют, тобто досконалий Бог. Він лише пише мудрі формули. А отже, залишає людину наодинці з її киплячою душею, з усім тим варивом гризот, надій, страждань і чекань. Такий Бог прирікає нас на самотність. І це, можливо, засмучувало Ейнштейна, котрий розумів більше за нас...