Помер Ейнштейн. І потрапив на аудієнцію до Самого Бога. Великий чоловік був. «Боже, розкажіть, як Ви створили світ?» — поцікавився Ейнштейн. Бог ухопив ручку і давай писати формули. Одну, другу... Так, киває Ейнштейн, розумію, мовляв. Бог пише наступну формулу. Так, погоджується Ейнштейн. Бог іще одну довжелезну формулу малює. «Стоп! — вигукує спантеличено вчений. — Так ось же помилка у цій формулі!» — «Я знаю, — зітхнув Всевишній. — Тільки я цю помилку не відразу помітив».

Альберт Ейнштейн належить до тих лічених за всю історію людства особистостей, велич яких складно вписати у короткі дефініції. Загальна теорія відносності перевернула світ, а точніше сказати — розширила його. Теорії Ейнштейна виглядали настільки сміливими, що в 1921 році йому нарешті наважилися дати Нобелівську премію з фізики, але не за відкриття теорії відносності, а за теорію фотоефекту — роботу скромнішого масштабу, але яка на той час не викликала і тіні сумніву.
Світова слава прийшла, коли Ейнштейну не виповнилося 40 років. І залишилася назавжди. Ейнштейн — ім’я, відоме навіть невігласам, останньому сантехніку в Чикаго та Жмеринці. Попри славу і статки, він був скромним, людяним, іронічним, намагався ховатися від сліпучого світла софітів. Зневажаючи культ власного «я», Ейнштейн заповів по смерті спалити його тіло й попіл розвіяти. Щоб підтвердити ще раз, що він є «людиною Всесвіту».