Володимир Мойсик: Виборець хоче народного депутата, а не партійного

Найближчим часом партію «Наша Україна» чекає момент істини. За планом, у другій половині березня має відбутися завершальний етап з’їзду НСНУ. На ньому й вирішиться те, як далі бути партії, в якій навіть у центральному офісі вимкнули електро­ й теплопостачання. Деякі осередки НСНУ працюють, але на загальнодержавному рівні поки все виглядає досить понуро. Утім народний депутат Володимир Мойсик, який є членом президії «Народного союзу «Наша Україна», вважає, що партія може відновитися. А наразі Мойсик із колегами створив депутатську групу «За Україну!».

«Комусь вигідно, щоб «Наша Україна» зникла»

— Володимире Романовичу, що зараз відбувається у партії «Наша Україна»?

— Знаєте, партія загальмувала. Це стало помітно десь у листопаді минулого року. На з’їзді «Нашої України» головою партії було обрано Президента (до того він був почесним головою). Не знаю, чиє це було рішення — чи Президента, чи його окремих прихильників, але після того справи в партії не пішли на краще. І мене це турбує: ті, хто пропонував Вікторові Ющенку очолити НСНУ, мали зробити все, щоб партія стала потужнішою, активнішою та впливовішою. Ну не може бути такого: коли Президент не керував партією — їй жилося краще, а коли став головою, то стало гірше. Очевидно, недопрацьовують ті люди, які мають забезпечувати цю ділянку роботи глави держави. Отже, треба дати прутом по одному місцю тим людям, які запропонували обрати Віктора Ющенка — главу держави, людину зайняту державними справами, — головою партії.

Нинішній стан «Нашої України» негативно впливає на імідж самого Президента серед партійців. Ця партія породжена не політиками, не Президентом, а Майданом, і не можна допустити, щоб вона просто зникла.

— Це комусь вигідно?

— Напевно.

— Формування у ВР групи «За Україну!» — певна альтернатива «Нашій Україні»?

— Якщо говорити про фракцію «НУНС», то вважаю, що досить мужньо і правильно вчинив В’ячеслав Кириленко, склавши повноваження голови, коли у фракції було зібрано достатньо підписів для формування коаліції. Він не підтримував таку позицію — і подав у відставку. Мені не подобається, що наступного голову фракції було обрано «на папері» — лише через збір підписів. Я не сприймаю таких рішень, які проводяться шляхом умовлянь, прохань, а не відкритої дискусії. Коли депутати фракції виступили за формування коаліції, ми вирішили створити свою групу, щоб відстоювати власні погляди, вести українську політику.

— А якщо говорити про партію? Раз ви стали учасником руху «За Україну!», це означає, що не бачите можливості для реалізації своїх поглядів у НСНУ?

— Так, розчарування є. Зверніть увагу, до депутатської групи «За Україну!» увійшли всі члени президії партії НСНУ. Тобто це вияв незгоди. Але я не казав би, що громадське об’єднання було створене на противагу партії. Швидше, цей крок є доповненням, активізацією її життя.

— Це правда, що у випадку подальшого занепаду чи розколу НСНУ рух «За Україну!» планує трансформуватися в нову партію?

— Такий розвиток не виключаємо. Але я все­таки сподіваюся, що ми збережемо «Нашу Україну». Для чого створювати нову партію? В нас є потужна партія. Якби її не руйнували зсередини, ця партія жила б сто літ. Але якщо станеться розкол чи виникнуть ще якісь причини (хоча я б цього, звичайно, не хотів), група «За Україну!» готова запропонувати українцям нову патріотичну силу. Силу, яка буде опорою Президента і всього українського.

Я сподіваюся, з’їзд НСНУ дасть поштовх для розвитку. Наступний етап має відбутися не пізніше 27 березня, бо потім повноваження делегатів будуть припинені.

— На чому ви зупинилися на попередньому етапі з’їзду?

— Ішлося про те, що ми мали ухвалити рішення про об’єднання з іншими партіями. Делегати з’їзду побачили в цьому підтекст, що йдеться про об’єднання з «Єдиним центром». Я не виключаю, що дехто сподівався: з відходом В’ячеслава Кириленка партію буде легше схилити до ідеї об’єднання з «ЄЦ». Але ця ідея не знайшла підтримки в «нашоукраїнців». Під час другого етапу з’їзду на пропозицію делегата з Хмельниччини було поставлено на голосування питання про виключення цього пункту з порядку денного. І з’їзд проголосував за це. Тоді Президент посміхнувся і сказав: «Я все зрозумів».

«Держава не витримає двох виборів поспіль»

— Глава секретаріату Президента днями заявив, що в Україні «в будьякий момент» можна призначити дострокові вибори, бо коаліції, за словами Віктора Балоги, не існує — в ній нема 226 депутатів. Що ви як юрист думаєте про це? Чи доцільно проводити дострокові вибори?

— Можливість оголосити дострокові вибори через те, що в парламенті понад 30 днів не існує коаліції, втрачена. Відповідно до минулорічного рішення Конституційного Суду, коаліцію формують фракції: вони приймають рішення про входження до коаліції більшістю голосів. Три фракції ухвалили відповідні рішення. А мати 226 підписів необов’язково. Нема обов’язку ухвалювати рішення ста процентами голосів фракції. Хоча ми бачимо, що нестача голосів створює для нинішньої коаліції немало проблем.

Крім того, мине місяцьдругий, і настане конституційна заборона проводити дострокові парламентські вибори: Президент не може розпустити парламент в останні шість місяців терміну своїх повноважень.

Для проведення дострокових парламентських виборів нема підстав. Та це й недоцільно. Ані виборець, ані бюджет не витримають двох таких виборчих кампаній поспіль.

— А якщо провести вибори одночасно: чергові вибори Президента і позачергові — Верховної Ради?

— Так не вийде, бо, зновтаки, глава держави не зможе оголосити вибори в останні півроку. Конституція передбачає, що дострокові вибори мають відбутися упродовж 90 днів після розпуску ВР. Тобто ніяк не складається, щоб дострокові вибори відбулися в один день із президентськими. Що ж до дострокових виборів глави держави, то для цього просто не існує підстав — ні фактичних, ні юридичних.

«Огризка знімали не в Києві, а в Кремлі»

— Наскільки серйозною була загроза розвалу коаліції у зв’язку з голосуванням за відставку міністра закордонних справ? Деякі депутати «НУНС» погрожували вийти із коаліції, якщо Володимира Огризка не повернуть.

— Ані тоді, коли було відставлено Огризка, ані сьогодні ніхто коаліцію не розвалив. Через це питання вона не розвалиться. Бо не на цьому тримається. Ця коаліція тримається не на українських інтересах, і відставка українського міністра на неї не вплине.

Ми втратили дуже доброго міністра. Я вважаю неправильними і не дуже обдуманими заяви Огризка про те, що він не має наміру повертатися в уряд, і прохання до Президента не подавати його кандидатуру у ВР. Він мав іти у міністерство і далі обстоювати українську позицію.

— А хіба були шанси на те, що Верховна Рада, яка недавно звільнила Огризка, повторно призначить міністра?

— Я визнаю, це проблема. Але сам Огризко мусив чітко засвідчити, що готовий повернутися на посаду.

— Наскільки високими є шанси Бориса Тарасюка, якого запропонувала Президентові коаліція?

— Звичайно, це теж хороша кандидатура, Тарасюк засвідчив себе як євроатлантист, він обстоює українські позиції. Чи має він шанс пройти? Має. Інше питання — чи має він шанс з’явитися в поданні Президента? Навряд чи. І Тарасюк, і частина Народного руху пішли явно всупереч позиції Президента.

— Посада міністра закордонних справ, яка є фактором державності, незалежності країни, фактично стала розмінною монетою в політичних баталіях. Як далеко ще можуть зайти політики у цій борні?

— Тут ідеться не тільки про українських політиків. Відомо, що Огризка знімали не в Києві, а в Кремлі. Що ж до політикуму, то ми дуже сильно спотворили організацію влади в Україні. Мені сподобався вислів одного товариша, який сказав, що в нас у державі Президент займається виконавчою владою, виконавча влада — бізнесом, а бізнес — політикою. Замість одного уряду в нас справді існує три­чотири центри ухвалення рішень.

Додали проблем зміни Конституції, ухвалені в 2004 році. Президент втратив важелі впливу на Кабінет Міністрів. Єдина можливість втрутитися — зупиняти акти уряду з одночасним зверненням до Конституційного Суду і повчання урядовців на засіданнях РНБО.

«Я зареєстрував проект закону, за яким половину депутатів належить обирати в мажоритарних округах»

— Ви кажете, що Президент втратив вплив на уряд. Але ж це така модель влади — парламентсько­президентська.

— Вона не парламентсько­президентська, а прем’єрська. Глава держави обмежений у можливостях управління дер­жавою, хоча обирався під інші повноваження. Люди покладають на нього відповідальність за ситуацію в державі. Але він не може вплинути на виконавчу владу. Я все­таки залишаюся прихильником президентської влади. Тому на часі ухвалення нової Конституції.

— Ви знаєте, про зміну Конституції говорять постійно, минулого року навіть було створено конституційну раду. Та насправді політикум неготовий запропонувати якийсь конституційний компроміс.

— До цього питання обов’язково треба повертатися. Жодні вибори — ні чергові, ні дострокові, ні президентські, ні парламентські — ситуації не змінять, поки ми не збалансуємо владу. І поки не відмовимося від нинішньої партійної пропорційної системи. Я особисто зареєстрував закон про внесення змін до закону про вибори народних депутатів, яким пропоную повернутися до змішаної системи виборів — коли половина депутатів обирається за списками, а половина — в мажоритарних округах. Виборець хоче народного депутата, а не партійного. І немає жодних перешкод, аби ухвалити закон, який передбачатиме відновлення «мажоритарки».

— Цей проект навряд чи підтримають БЮТ і «Регіони», адже очевидно, що великим силам невигідно відмовлятися від партійної системи.

— Звичайно, вони не хочуть ризикувати. Якщо не вдасться відновити змішану систему, я готовий підтримати пропорційну з «відкритими списками». Це буде крок уперед, і люди самі визначатимуть, хто на якому місці буде в списку. Я пропонував би на таких виборах заборонити блоки, але зменшити або й прибрати виборчий бар’єр. Нехай і партії з одним відсотком рейтингу мають своїх представників у Верховній Раді.

— Ви гадаєте, що нинішні парламентські лідери пристануть на це?

— Правда ж, цікаво: ми створили собі лідерів, вождиків і вождів, а тепер кажемо, що вони на це не підуть. То для чого такі лідери, якщо суспільство не може з ними впоратися і поставити на місце?! Джерелом влади є народ, а не партійні лідери.

ДОСЬЄ «УМ»

Мойсик Володимир Романович

Народився 18 серпня 1957 р. в с. Стецева Снятинського р­ну на ІваноФранківщині.

Після закінчення школи працював бетонником Коломийського будівельного управління. У 1983 р. закінчив юридичний факультет Київського університету ім. Шевченка. Цього ж року обраний народним суддею Залізничного районного народного суду міста Києва. У 1990 р. був призначений суддею Київського міського суду, згодом став заступником голови суду. У 1995 р. був призначений суддею Верховного Суду.

Народний депутат трьох скликань (у 2002 р. обирався по КоломийськоСнятинському виборчому округу № 87; у 2006 і 2007 рр. — за списком блоку «Наша Україна»).