3000 днів до «часу ЧФ»

По щоці суворого капітана стікає скупа чоловіча сльоза. Він стоїть на палубі військового корабля під прапором Росії — одного з ескадри, що відпливає з порту і губиться в морській далині. Люди на березі махають услід російським суднам синьо–жовтими хустинками. У вечірньому небі вибухають святкові феєрверки.

Це — сюжет флеш–анімації, що прикрашає сайт www.flot2017.com. Згори — напис: «До виведення флоту залишилося стільки–то днів» (щодоби число зменшується на одиницю). Сьогодні — кругла дата: до виведення Чорноморського флоту з території України залишається рівно 3000 днів. Саме через 3000 днів, або сто місяців, у 2017 році закінчується дія Угоди про статус і умови перебування ЧФ на українській землі. З огляду на цю дату, ми попросили прокоментувати ситуацію навколо російського флоту в Україні та перспективи її розвитку редактора інтернет–проекту «Флот–2017» Дмитра Тимчука.

«Треба бути чесними з Росією»

— Отже, до виведення Чорноморського флоту РФ залишилося 3000 днів, і ця дата стала набутком громадськості саме завдяки вашому сайту. Але чи не припускаєте ви, що лічильник доведеться підкручувати? Адже Росія неодноразово висловлювала бажання продовжити термін оренди, та й в Україні є кому підтримати цю ідею. Можливо, заради зміцнення двосторонніх дружніх стосунків Україні варто було б принаймні припустити можливість продовження дислокації ЧФ РФ в Криму?

— Тут є два аспекти. По–перше, продовження оренди неможливе, бо Конституція України забороняє розташування іноземних військових баз на нашій території. Для Чорноморського флоту зробили виняток на 20 років, щоб Росія могла вирішити його долю.

Такі припущення були б спробою ввести в оману наших сусідів. Навпаки — позиція Президента Ющенка свідчить, що Україна веде чесну гру з Росією.

По–друге, все ж таки про дружбу між державами можна говорити лише тоді, коли вона відповідає інтересам обох сторін. А у випадку з ЧФ РФ ми, на жаль, цього не спостерігаємо. Є реальність, яку слід визнати: поки Чорноморський флот РФ дислокується в Криму, Україна є заручницею зовнішньої політики Росії, а це несумісно зі статусом незалежної держави.

Якщо в когось були сумніви щодо цього, то після грузино–російського конфлікту вони зникли. Практично ніхто у світі, окрім Нікарагуа, не визнав дії Росії в цьому конфлікті виправданими. Парламентська асамблея Ради Європи однозначно вказала: перебування російських військ на грузинській території — це окупація. Між тим, у статті 3 діючого рішення ООН «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року сказано, що як агресія визнаються «дії держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала у розпорядження іншої держави, використовувалася цією державою для здійснення акта агресії проти третьої держави». Це сказано, погодьтеся, фактично про участь ЧФ РФ у грузино–російському конфлікті, який діяв з території Криму. Україна стала агресором попри свою позицію, через рішення Кремля.

Ми побачили, що Росія може використовувати територію (а значить — спрямовувати зовнішню політику) України на свій розсуд, не рахуючись з нашими інтересами й бажаннями. І тут зовсім неважливо, має рацію Росія в конфлікті з Грузією чи ні, — це не тема для дискусії в цьому випадку. Навіть якби весь світ виправдав й підтримав Росію, для України все одно було б зрозумілим, що Київ у зовнішньополітичному плані напряму залежить від рішень й дій Москви. А це навряд чи є ознакою суверенітету. Саме тому не може бути й мови про будь–яку можливість для ЧФ РФ залишитися в Криму після визначеного терміну.

«Севастополь уже звикає жити без Росії»

— На вашу думку, таке усвідомлення повинне консолідувати Україну в діалозі з Росією?

— Росія й Україна — різні держави, з різними національними інтересами, які далеко не завжди збігаються. Є факт: російські війська на території України — це загроза її національним інтересам. Але як цивілізована держава, Україна має дотримуватися підписаних нею міжнародних угод і дати можливість ЧФ РФ залишатися на її території до 2017 року.

Набагато важливішим є вирішення економічних й соціальних питань, пов’язаних із виведенням ЧФ РФ. На сьогодні економіка, наприклад, Севастополя вже менш ніж на 20 відсотків залежить від російського флоту, й цифра ця дедалі зменшується. Це, безумовно, гарний показник. Але залежність все ж таки є, й виведення ЧФ позначиться на економічному житті міста. Щоб зменшити ризики, потрібно думати вже сьогодні — й не лише севастопольській владі, а на державному рівні.

— Керівники Севастополя оприлюднили дані про те, що ЧФ суттєво скорочуватиметься уже цього року. Чи не вдарить цей факт по Україні вже зараз?

— Так, до цього слід готуватися. Внески Чорноморського флоту Росії до місцевого Пенсійного фонду постійно зменшуються. Із ЧФ у ході скорочення звільнятимуть насамперед тих офіцерів, мічманів і цивільних працівників, хто має право на пенсію. Тобто цей фінансовий тягар лягатиме на Україну — адже абсолютна більшість тих, хто звільняється з ЧФ, оформляє українську пенсію.

— Але ж звільнятимуть не лише тих, хто має право на пенсію?

— Так, звільнятимуть і тих, хто не має потрібної для отримання пенсії вислуги років. А це означає, що потрібно терміново вирішувати проблему їх працевлаштування, а це в умовах нинішньої кризи — непросто. Але якщо цю проблему не вирішити, слід очікувати на різке поповнення лав безробітних у Криму з усіма наслідками — наприклад, зростанням злочинності. Не тому, що на ЧФ РФ служать винятково потенційні злочинці, а тому, що людям елементарно потрібно буде щось їсти й утримувати сім’ї.

«Рука Москви» вже не допомагає в розбудові»

— Одним із «натхненників» сайту «Флот–2017» ви називаєте мера Москви Лужкова, відомого великодержавними заявами про російський статус Севастополя. Але саме Москва зробила найбільше для забезпечення належних умов присутності моряків ЧФ у Севастополі. Чи не збідніла «рука Москви» в умовах кризи?

— У цьому сенсі хотів би звернути увагу на такий нюанс. Перебуваючи минулого місяця в Севастополі, міністр оборони Росії Анатолій Сердюков заявив: тим морякам–чорноморцям, хто не забезпечений житлом, варто їхати отримувати його до Росії. Раніше житло в Севастополі для моряків ЧФ справді здебільшого будувала Москва на засадах шефства, яке взяла російська столиця над флотом. Але за умови нинішньої кризи московська влада припинила фінансування своїх проектів у Криму. І це — ще одна причина для зростання соціальної напруги навколо ЧФ.

Житло для військових у Росії теж будують далеко не задовільними темпами. І там військові з ЧФ — не такі вже й бажані «нахлібники».

Навряд чи велика кількість кримчан, які зараз служать на Чорноморському флоті, виявлять бажання їхати до Росії. Тим більше, знаючи, що на них там не особливо й чекають. Тобто в Криму, насамперед у Севастополі, виявиться значна кількість безробітних, які, до того ж, не матимуть, де жити.

Таку серйозну соціальну напругу легко передбачити, але важко її уникнути. Це проблема міжнародного рівня, й вирішувати її слід за участі двох держав.

Нинішнє скорочення ЧФ для України є «генеральною репетицією» виведення Чорноморського флоту з Криму. Як складе цей іспит Україна, тобто наскільки вона готова до виведення ЧФ, — можна буде сказати вже наприкінці 2009 року.

Не галасувати, а аргументувати

— Ви добре розумієтеся на проблемах Севастополя, хоча й працюєте в Києві. Як ставляться до вашого проекту «Флот–2017» самі чорноморці, представники Росії? Хоча можна собі уявити…

— Авжеж, нам постійно приписують «замовлення» то від якихось «натовських розвідок», то конкретно від ЦРУ. Версій багато. В інтернеті навіть блукає припущення, що наш сайт — це таємний спільний проект Міноборони України та РФ з метою створити умови для безболісного виведення ЧФ РФ, так би мовити, треба привчити народ до цієї думки. Такі версії здебільшого придумують або росіяни, або українські «друзі Росії». Цікаво, що в них у голові не вкладається варіант, коли людина може бути патріотом і дбати про інтереси своєї держави «безкоштовно».

— То ви робите це не за гроші?

— Так, проект «Флот–2017» є громадською ініціативою. Має людей і в Києві, і в Севастополі. Ми, тобто група однодумців: журналісти, історики, соціологи, економісти — проводимо роз’яснювальну роботу. Бо часто все відбувається на рівні закликів, звинувачень й іншого галасу. «Правий той, хто гучніше кричить» — це правило слід переглянути. Бо якщо ми претендуємо на статус демократичної країни, наш шлях — це конструктивне обговорення актуальних питань, діалог, вироблення аргументаційної бази.

На нашому сайті є розділ «Аргументи» — на один аргумент на користь виведення ЧФ РФ із Криму припадає контраргумент, чому ЧФ РФ повинен залишитися. А розумні люди, вивчаючи наведені аргументи й наводячи власні, роблять висновки.

Я, як і решта учасників проекту, вірю, що українці — мудра нація, й зрештою вона буде єдиною у своїх прагненнях й усвідомленні національних інтересів України. Тому й формат «Флот–2017» (хоча ставимо перед собою за мету насамперед захист інтересів України) ми зробили не агітаційно–пропагандистським, а саме дискусійним. Розумні люди все зрозуміють правильно і зроблять належні висновки.

ДОВІДКА «УМ»

«Флот–2017» є громадським проектом, який об’єднує військових і цивільних журналістів, істориків, політологів. «Флот–2017» має на меті захист національних інтересів України в діалозі з Росією як у питаннях ЧФ РФ, так і в ширшому спектрі інформаційного простору.

Редактор сайту www.flot2017.com Дмитро Тимчук — військовий журналіст, експерт одного з київських центрів політичного аналізу. Був у відрядженнях у миротворчих місіях в Іраку (тричі), Лівані, Косові.

РЕВІЗІЯ

Що флот Чорноморський від нас ховає?

Перший командувач Військово–Морських сил України, віце–адмірал, а нині активіст Української народної партії Борис Кожин наполягає на необхідності «щоквартально проводити інспекції на всіх військових об’єктах та кораблях Чорноморського флоту РФ». Колишній флотоводець вважає, що за умов повної непідконтрольності російських баз там могли розташувати ядерну зброю.

«Угода про статус та умови перебування ЧФ РФ на території України чітко передбачає, що на об’єктах Чорноморського флоту РФ у Севастополі заборонено розміщувати ядерну зброю, однак за всі роки Україна жодного разу не провела комплексну перевірку російських частин, кораблів та підводних човнів», — зазначає пан Кожин, який називає Чорноморський флот «терра інкогніта для України».

Так віце–адмірал відреагував на заяви МЗС України щодо можливого укладання угоди з Росією, до якої можна включити пункт про перевірку складів ЧФ РФ на наявність вибухонебезпечної речовини. «Основним положенням нової міжурядової угоди має стати проведення інспекції на всіх військових об’єктах та кораблях ЧФ РФ, а не лише на складах, — зазначив Борис Кожин. — Адже зберігати небезпечні речовини та зброю можна й на військових човнах».