Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.
У школі села Леськи Черкаського району на вчительку Ларису Гуріненко, котра викладає «Безпеку життєдіяльності», впав шматок стелі. Жінка отримала струс мозку, забій м’яких тканин голови і потрапила до Черкаської районної лікарні. Директор школи каже — це не виробнича травма. Не треба було, мовляв, завчасно приходити на уроки...
«Того дня я прийшла до школи раніше, аби в бібліотеці підготуватися до уроку. Хотілося, щоб дітям цікавіше було. А після бібліотеки пішла в приймальню директора зробити ксерокопії карток для занять», — розповідає «Україні молодій» Лариса Миколаївна. Вона каже, що секретарка була зайнята, тож сіла чекати, коли та звільниться, і водночас робила записи в класному журналі. У цей час на її потилицю і звалився добрячий шмат штукатурки зі стелі.
«Секретарка та завгосп, котра теж була у приймальні, закричали, і я інтуїтивно відхилилася, тож масивний кінець штукатурки не потрапив мені на голову, тільки за плече черкнув. Інакше невідомо, чим би все закінчилося. Адже висота стелі — до п’яти метрів, а шмат штукатурки — приблизно 1 метр на 70 см», — пригадує пережите пані Лариса. Помітно хвилюється — випадок неабияк налякав і приголомшив учительку. Згадує, як потемніло в очах, а від шоку то морозило, то кидало в жар, нестерпно боліла голова. Стан був близький до непритомності.
Першу допомогу потерпілій надала шкільна медсестра. Через півгодини Лариса Миколаївна поїхала додому. Та там їй стало зле — почалася блювота і різко підскочив тиск. Тож змушена була звернутися до травмпункту в Черкасах, де її зі струсом мозку вирішили госпіталізувати. Але вдома у жінки залишалася мала дитина з високою температурою, тож пані Лариса попросила лікарів відпустити її. Через два дні її стан погіршився, і вчителька знову приїхала до лікарів, але вже в Черкаську районну лікарню. Там її поклали до неврологічного відділення.
За словами головного лікаря цього медичного закладу Василя Крота, у Лариси Гуріненко констатували забій шийного корніального відділу головного мозку з больовим синдромом. За медичними документами це вважається виробничою травмою.
Між тим, Лариса Гуріненко каже, що відразу після інциденту до неї додому навідався директор Леськівської школи Григорій Баранник разом із головним спеціалістом з охорони праці району. Пропонували оформити все як побутову травму, обіцяючи оздоровлення і матеріальну підтримку. «Я не погодилася. І грошей не хочу брати. Це принципово. Бо в нашій школі штукатурка зі стелі нерідко падає. Це ще пощастило, що досі нікого не прибило. Не хочу, аби хтось із школярів постраждав, а люди казали: гроші взяла, а стеля як падала, так і падає», — пояснює свої дії Лариса Миколаївна.
Після випадку в Леськівській школі було створено комісію, до якої увійшли сам директор школи, працівники райвідділу освіти та фахівець з охорони праці. Комісія й вирішила, що травма вчительки не пов’язана з виробництвом і виконанням нею прямих службових обов’язків.
За словами Григорія Баранника, котрий очолював комісію, було встановлено, що Лариса Гуріненко прийшла на роботу значно раніше. Хоча є «правовий внутрішній розпорядок, і вчитель повинен прийти в школу за 15 хвилин до уроку». До того ж робоче місце у Лариси Миколаївни не біля секретаря, а в кабінеті. Тож травма є побутовою.
«Звичайно, це прикрий випадок. Але він хоч і трапився в школі, та не пов’язаний із виконанням посадових обов’язків. Аби це сталося на уроці — інша справа. Це не я придумала, так записано в документах з охорони праці», — прокоментувала ситуацію «УМ» заступник начальника відділу освіти Черкаської райдержадміністрації Людмила Григорчук. Пані Людмила популярно пояснює «складну арифметику» охорони праці. От, приміром, аби її викликав начальник і вона дорогою до його кабінету зламала ногу — це була б виробнича травма. Але коли така біда трапилася, коли вона вийшла в інший кабінет, — це вже не виробнича травма.
Сама Лариса Гуріненко переконана, що отримала виробничу травму, оскільки стеля звалилася їй на голову не в магазині, а в приміщенні школи. Тож педагог обіцяє шукати захисту в обласній профспілці. При цьому вона не боїться гніву та гоніння з боку начальства, котре не зовсім задоволене оприлюдненням фактів із «літаючою» штукатуркою. Вчителька каже, що виконує свої обов’язки добросовісно, і «виживати» її зі школи немає за що.
До речі, школа у Леськах була збудована в 1961 році. Досі тут не робили жодного капітального ремонту. Тож коли на другому поверсі у спортзалі проходять заняття, зі стелі на першому періодично сиплеться штукатурка, а в гардеробній від вібрації жахливо скриплять вішалки.
У райво запевняють, що поточні ремонти у сільській школі проводяться постійно. І не тільки за кошти батьків. Наприклад, торік із бюджету району було виділено 20 тис. грн. на ремонт котлів. Нині районні чиновники збираються зустрітися з батьками, діти яких навчаються в сільській школі Лесьок, аби просити в них допомоги з ремонтом.
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
