Арена для художників

Яким має бути обличчя України, коли за його творіння візьмуться художники, галеристи і колекціонери? Новим (якщо це контемпорарі–арт), стильним (якщо його презентують у світі), заможним (якщо матиме попит на найдорожчих аукціонах), вільним (за умови без­проблемного перевезення через митницю). Уперше Україна матиме нагоду приміряти ці звабливі форми нового обличчя 9 червня на аукціоні Sotheby’s у Лондоні. Але для цього поки що є великою перешкодою недосконалість українського законодавства щодо процедури ввезення та вивезення культурних цінностей. Як їх подолати і без найменших негативних емоцій для художників перетнути кордон із картинами, мистецтвознавці, експерти, колекціонери і митці обговорювали на «круглому столі» в Українському домі в рамках «Великого скульптурного салону 2009».

«Чому на шляху до вершини перед українськими художниками держава вибудовує штучні бар’єри? Чому, якщо вони з якихось причин не продадуться на аукціоні Sotheby’s, усе одно мають заплатити при ввезенні своїх творів назад 30 відсотків заявленої на аукціоні ціни. Це абсурд з точки зору і бізнесу, і здорового глузду. Держава і художня культура втрачають від того, що Україна не може представити себе на міжнародній арені.

Ефективність на аукціоні важливіша, ніж на будь–якій виставці. Якщо художник із Харкова зміг би продати свою картину на Sotheby’s за 100 тис. доларів, це був би успіх усієї культури. Про нього напишуть у «Нью–Йорк таймс», «Фігаро», «Комерсанті» в Росії та в усіх газетах в Україні. Якщо на аукціоні будуть куплені українські роботи, то самими ж українськими колекціонерами. І вони знову приїдуть сюди, якщо їм це дозволять митні платежі. Бо робота до аукціону може оцінюватися в декілька тисяч доларів, а з молотка піде за мільйон. Тоді буде значно важче обійти мито і перевезти у валізі незаконно», — каже голова представництва Sotheby’s в Росії та СНД Михайло Каменський.

За українським законодавством сучасне мистецтво в декларації зазначається як товар. Відповідно до Закону «Про податок на додану вартість», при вивезенні підлягає сплаті 20 відсотків від вартості товару, а при ввезені 30—40.

Графік Павло Маков пригадує, як кілька років тому дві його роботи представляли Україну на некомерційній міжнародній виставці у Польщі. «Коли їх повертали назад, з митниці прийшов лист, щоб я за кожну роботу заплатив 250 доларів податку. У мене був принцип — нехай подавляться, але я за свої роботи платити не буду. Так вони і пропали», — обурено висловлюється Маков.

Щоб картини не зависали на кордоні, народний депутат Святослав Олійник разом із Миколою Томенком розробив законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення процедури ввезення на територію України культурних цінностей». «Цей законопроект радикальним чином вирішує цю проблему. Він її не регулює, а знімає і забороняє додатково ускладнювати ввезення, — зазначив депутат. — Я прослідкував, який ефект маємо з того, що обкладаємо податками ввіз культурних цінностей. З квітня по серпень 2008 року ми заробили аж півтора мільйона гривень. За рік це 600—700 тис. доларів. Нікчемна сума, яку держава отримує за те, що відірвана від світу».

«Якщо цей закон приймуть найближчим часом, то наступний Sotheby’s пройде в Україні. Я вже чую стукіт аукціонного молотка», — втішений плідною зустріччю з депутатом Михайло Каменський.

ДО РЕЧІ

Ще невідомо, хто з українських художників точно буде представлений на аукціоні в Лондоні. У травні в Українському домі на передаукціонній виставці буде презентовано 20 картин. Олександр Соловйов, куратор PinchukArtCenter, каже що в Україні не так багато художників, які затребувані в Європі. «Успішність країни на світовому арт–ринку визначається участю художників, колекціонерів, галерей у бієнале, великих виставках, аукціонах, ярмарках. Активно виставлялися Ілля Чічкан, Борис Михайлов, Сергій Братков, Олег Тістол, Олександр Ройтбурд. У міжнародні проекти почали запрошувати групу Р.Е.П. На цьому список переривається. Для того щоб представити національну культуру в світі, треба відкривати музеї і центри сучасного мистецтва в Україні та Європі. Тут і закони потрібні, й зацікавленість олігархів. А цього поки що немає».

Після закінчення «круглого столу» Олександр Ройтбурд галантно підійшов до Михайла Каменського і — тільки так, як уміють художники, — запросив його до себе в гості. «Ось вам мій телефон. Якщо ввечері буде нудно, заходьте до мене на Поділ на келих вина. Поговоримо про мистецтво, у щось пограємо», — Ройтбурд потискає на прощання руку Каменському.

А тим часом галерист Павло Гудімов втирався у довіру до правої руки генерального директора Sotheby’s у Росії та СНД Ірини Степанової і давав зрозуміти, що в Україні стоятиме черга на участь в аукціоні, й, щоб вона не забувала, він записався одним із перших.