Свої й чужі

У нелегкі часи економічної кризи спорт залишається одним із явищ, що приносить людям позитивні емоції. Минулих вихідних столичний Палац спорту відкрив свої двері вже для VIII міжнародного турніру на призи олімпійської чемпіонки–1980 Стелли Захарової. Вхід для всіх охочих був вільним; особливо приємно, що на змаганнях побувало чимало дітлахів — можливо, для когось із них спорт стане справою всього життя.

За два дні на п’єдестал сходили представники всіх восьми дер­жав, що прислали свої делегації до Києва. На жаль, Українська федерація гімнастики, яка перебуває з Захаровою в тривалому конфлікті, не дозволила найсильнішим вітчизняним спортсменам взяти участь у турнірі. А от білоруси продемонстрували неймовірну прихильність до Кубка Захарової — заради нього вони навіть посунули термін проведення свого національного чемпіонату. Власне, це й дозволило «сябрам» святкувати успіх у командному заліку — на їх рахунку по чотири золоті і срібні медалі, а також п’ять бронзових.

Українці вибороли шість нагород (3+2+1), половина з яких — в активі Марини Костюченко. Киянка перемогла в опорному стрибку й на брусах, а також стала другою в багатоборстві. У чоловіків єдину перемогу «синьо–жовтим» приніс Валерій Дурманенко на кільцях; Олексій Колтаков набрав другу суму балів на коні, а Андрій Сеничкін — третю на брусах.

Неприємним сюрпризом для вболівальників стала поява абсолютної чемпіонки Європи–2004, учасниці двох Олімпіад, 21–річної киянки Аліни Козич у формі... збірної Узбекистану. Як виявилося, дівчину не влаштовував стан гімнастики в Україні — через брак коштів спортсмени не можуть виїздити на змагання (хоча кілька місяців тому УФГ хвалилася своїм «міцними» фінансами). А до Середньої Азії Аліну запросила її подруга Оксана Чусовітіна, яка нині є головним тренером збірної Узбекистану. Для нового прапора Козич у Києві виборола «золото» у вільних вправах, «срібло» на брусах, а також взяла участь у «бронзовому» виступі в команді.