Світлана Лобода: Братиму професіоналізмом і епатажністю

11.03.2009
Світлана Лобода: Братиму професіоналізмом і епатажністю

Восьмого березня у Палаці «Україна» з 14 фіналістів національного відбору на пісенний конкурс «Євробачення2009» журі і глядачі інтерактивним голосуванням дружно вибрали колишню солістку гурту «Віа ГРА», співачку Світлану Лободу. До останньої миті у залі відчувалося напруження — підкуплять журі чи переможе талант. Продюсер гурту «Гарячий шоколад» Дмитро Клімашенко під час фіналу був мегазіркою сцени. Пісня на розігрів перед виступами фіналістів, пісня — після, закулісні розмови з членами журі. І дівчата з гурту красиві, справжні цукерки. Якщо б місце переможця було купленим, то це мав би бути у крайньому випадку симпатичний «Гарячий шоколад». Якщо пройде все чесно і прозоро, то до Москви могла б поїхати Наталія Волкова з людиноюамфібією у ванні або Олександр Панайотов в окулярах супергероя, а може, Денис Барканов із літаючою дівчиноюпримарою. Хоча найвірогідніше було, що поїде харизматична і шалена, як вуличне дівчисько, Світлана Лобода. Не прогадали.

 

«Ви всі — мої прекрасні Валентини»

Вибираючи переможця, треба розуміти, що у фіналі «Євробачення2009» його побачать 27 країн­учасниць. Щоб не опускати очі від сорому 14 травня, коли Україна виступатиме в Москві, журі підходило до вибору переможця одночасно з позицій музичного продюсера, телевізійного продюсера, меломана і зважувало на шоу.

До проведення фіналу фаворитами «Євробачення2009» серед глядачів було двоє конкурсантів — відома своєю відвертістю про чмо і мачо Світлана Лобода та найсексуальніший гурт «НікітА». Останні напередодні фінального концерту зняли свою кандидатуру, мотивуючи тим, що у травні у них починається серйозний контракт із Голлівудом і вони не можуть світове турне проміняти на фінал «Євробачення 2009». Однак голова журі Василь Ілащук ніби між іншим зізнався після фіналу, що дівчата не підготували пісні, тому відмовилися, щоб їх не засміяли.

Світлана Лобода виступала дев’ятою. До неї розворушити на оплески глядачів вдавалося хіба що Денису Барканову у стилі романтичного графа і Наталі Волковій, якій шоу з хлопцем у ванні поставив Діма Коляденко. Але коли на сцені з’явилася Лобода, зачепивши ноги за плечі танцюристу і, співаючи Be my Valentine головою вниз, а потім коли сіла за барабани, з яких аж пилюка курилася від її дикої енергії, сумнівів не було — до Москви поїде екстремалка Свєта. Тим більше, що у конкурсі не тільки співати треба, а й з пресою говорити, Україну на зустрічах і вечірках представляти. А Лобода якраз у цьому випадку універсальна — на сцені буйна, а в житті скромна, інтелігентна киянка.

Відповідно, їй і журі, і глядачі дали по 14 балів.

Сергій Кузін відзначив, що серед усіх представників українського шоу­бізнесу Світлана працює найбільше. «Вона вміє співати і створювати шоу. Робить це максимально віддано. Це співачка європейського рівня. Я слідкую за конкурсом уже багато років. Мушу сказати, що цього року у нас досить високий рівень», — каже Кузін.

Постановку шоу­номера Лободи здійснювала хореограф Олена Коляденко. «Я ніколи не зупиняюся. До фіналу в Москві ми будемо все вдосконалювати. Який буде кінцевий результат, ще сама не знаю. І про промо­тур важко щось конкретне сказати. Спонсорів немає. А гроші потрібні чималі. Про це думатиму пізніше. А зараз святкуватиму», — ділиться планами Світлана Лобода.

Як виявилося, переможниця національного відбору найбільше у житті боїться висоти. Під час виступу танцюристи її носили на руках, перекидали вниз головою. Недавно під час шоу у Палаці «Україна» режисер Алан Бадоєв підвішував співачку під саму стелю, де її засліпили прожектори. «Світло пошкодило зіниці. Три дні нічого не бачила. Але такий мій характер — чого боюся, на те і йду, щоб перебороти страх», — додає Лобода.

Вокал без шоу нехай почекає

Найбільше претензій у журналістів на пресконференції після концерту було до журі за низький бал Олександру Панайотову. Хлопець виступав двічі через технічні неполадки. Першого разу техперсонал Палацу, не порозумівшись між собою, відключив йому бек­вокал. «Ми дивилися на концерт із великих екранів, де все чітко видно і чути. Панайотов вибрав досить складну пісню і хорео­графію. Він не зумів усе разом витягти до відповідного рівня. Коли танцював, не встигав із вокалом і навпаки. Він чудовий співак, але хлопцеві ще треба вчитися і вчитися», — пояснює низький бал Володимир Бебешко.

Напередодні фіналу багато пліток крутилося навколо Іри Пойзен і Торі Джой, яких продюсує член журі Олександр Пономарьов. Коли Іру Пойзен після виступу у прямому ефірі запитали, що їй принесе успіх — краса, голос чи продюсер Пономарьов — співачка після затяжної паузи відповіла «голос», але паузу розцінили як велику вагу продюсера. Обом конкурсанткам журі поставило високі бали, а от глядачі на дівчат не дуже розкошелилися по шість гривень за кожне: есемесповідомлень під час інтерактивного голосування було небагато.

Іра Пойзен із чудовим вокалом і ліричною піснею мало не підняла весь зал на ноги. Так і хотілося похитуючись, підтримати її із запальничкою в руках. Чого не скажеш про пустунку Торі Джой. Добре, що вона виступала останньою, а то б іншим учасникам було непереливки. Після її циркового шоу з елементами лялькового театру вся сцена була засипана паперовою стружкою.

Співак Godo — єдиний, хто співав українською. Та його пісня більше нагадувала солянку української естради, ніж виступ на конкурсі. Посеред прямого ефіру по Першому Національному вимкнулося звучання і він без найменшого ніяковіння вигукує: «Фанаграмку сначала!». Після наших фіналістів виступали цьогорічні переможці з Великої Британії, Білорусі, Польщі і Литви. Ніхто з них не мав шоу. Акцент робився на пісні, сильному голосі й мінімумі рухів. Мулатка з Великої Британії Джейд Івен усю пісню виконала, просидівши на стільці. Попбалада відкривала всю силу її вокалу, від чого у глядачів аж мурахи по шкірі пробіглися.

Можна спрогнозувати, що цього року на «Євробаченні» акцент буде саме на пісні, а не на видовищі. Ми ж обрали динамічне шоу і вибухову енергетику Світлани Лободи. Може, й на краще. Менше конкурентів — більше уваги, а заодно і балів.

  • Знайти «скриньку», де захована ваша пісня

    Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>

  • Гімн як літургія, марш і романтика

    Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>

  • Паливо революції

    Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>

  • Ведмідь на вухо наступив, та співати будеш

    У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>

  • Вояки з гітарами

    Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>

  • «Вопіющі» 26 років

    Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>