Бріолін уже не в моді
І хоча жодних іменинників того дня не було, всі, хто уважно стежить за виступами Леді Ю, одразу ж здогадалися, для кого принесли квіти, — для митників, що вступили у відкрите протистояння зі Службою безпеки України. «Голова Держмитслужби Анатолій Макаренко, — представила Прем’єр першого кавалера грамоти Кабінету Міністрів. — Він хоч і працював у січні тільки чотири дні, але за цей час (!) зумів налагодити надходження у бюджет».
«Служу народу України!» — чітко, як велить статут, відчеканив головний митник, притулив до серця букет та залишив присутнім можливість обмірковувати — завдяки яким механізмам державна структура може за кілька днів перетворити провальний план у перевиконаний. Минуло вже не так і багато часу, як у цьому та інших залах Юлія Тимошенко щедро дарувала компліменти за ударну роботу попередникові пана Макаренка — Валерію Хорошковському. Але зайнявши посаду в структурі СБУ, яка не входить до зони впливу нинішнього Прем’єр–міністра, пан Хорошковський учора отримав зовсім інші епітети від Юлії Тимошенко. «Ця напомажена істота з манікюром, педикюром і бріоліном — прямо з салону краси — спокійно вийшла на трибуну Верховної Ради і з усмішкою доповідала, що вона кинула людину за ґрати. І ця людина перебуває там нині в нелюдських умовах», — Прем’єр продемонструвала, як різко може змінитися ставлення до державного чиновника, як тільки їхні шляхи розходяться.
«Людина за ґратами» — це заступник начальника Енергетичної регіональної митниці Тарас Шепітько, якого напередодні арештувала Служба безпеки, звинувачуючи у порушеннях з розмитненням 6,3 млрд. куб. м. газу. Для нього Юлія Володимирівна приготувала найрозкішніший букет і просто шедевральну фразу: «Людина нині у в’язниці, З ДІТЬМИ І РОДИЧАМИ».
Грамоту від Кабміну зі словами «уряд не може роздавати державні нагороди» мали також отримати заступник головного бухгалтера «Нафтогазу» Марія Кушнір та директор юридичного департаменту компанії Сергій Давиденко. Начальникові Енергетичної митниці Юлія Тимошенко просто приязно посміхнулася: «Тримайтеся, ми це переживемо! І в мирний час у нас є герої!!!». А тоді пристрасно звернулася до залу, у запалі пристрастей уже не вибираючи слів та не зважаючи на коректність: «Це що, сталінізм повертається?!! Депутати не можуть людей із тюрми забрати, незважаючи на рішення суду. Друга людина в лікарні [Марія Кушнір]. Бійці «Альфи» кидали на підлогу пересічних працівників «Нафтогазу». Таке не щодня побачиш! Сором! А Президент України сказав, що це все робиться за його дорученням. Одна компашка!»
КОМЕНТАР З ПРИВОДУ
Перший заступник голови президентського секретаріату Олександр Шлапак, побувши на засіданні хвилин двадцять, таки встиг висловити точку зору Банкової на конфлікт. «У жодному разі не треба політизувати цей процес. Є мутна справа, достатньо складна, в якій треба розібратися правоохоронцям — і вони мають цим займатися, — сказав Шлапак, додавши: «Нафтогаз» мав би добровільно віддати всі документи, які цікавили Службу безпеки, та добровільно допомогти слідчим».
На запитання, чи варто було вводити у приміщення «Нафтогазу» бійців «Альфи» у захисних масках (цю операцію правоохоронців Юлія Тимошенко назвала «штурмом»), представник секретаріату сказав: «Наскільки мені відомо, на прохання СБУ та Генпрокуратури щодо передачі документів ці документи надані не були».
Франція робить, як ми, і готова дати гроші
За словами Прем’єра, економіка України вже повним ходом виходить із кризи. Принаймні за статистикою. Так, загальний фонд держбюджету за січень–лютий перевиконано: митниця дала 103%, а податкова — 102,9%. Магічні 103 відсотки надходжень зафіксовано і в державному та спеціальному фонді держбюджету. Пенсійний фонд, фінансовий стан якого експерти оцінюють доволі скептично, виявляється, також отримав понадпланові надходження — цілих 112%. «У кризу жити важко, але уряд функцію виконує, — заявила Юлія Тимошенко, додавши від себе черговий мовний перл: — А «клікуші» у нас займаються кликушенством!»
Тобто, як вважає Прем’єр, певні політичні сили в Україні спеціалізуються на сіянні паніки. «Пенсіонери, замість того, аби йти отримувати гроші, дивляться телевізор, а там їм розказують, що з грішми проблеми», — ця фраза мала закреслити усі таблички «Грошей немає!», що їх останнім часом масово вивішують у відділеннях «Ощадбанку». Агресивну порцію оптимізму Юлія Тимошенко завершила психотерапевтичною фразою, яку вона вимовляє на кожному засіданні Кабміну упродовж останніх місяців — так, ніби помічники забувають витерти ці слова із тексту виступу Прем’єра: «Уряд був і залишається островом стабільності в українському суспільстві».
Побувавши напередодні у Франції та поспілкувавшись із президентом Ніколя Саркозі, Юлія Тимошенко зробила висновок, що Франція долає кризу такими самими шляхами, що й Україна: створюють стабілізаційний фонд, частково націоналізують банки, змінюють податкове законодавство. За її словами, українській делегації вдалося домовитися про французькі інвестиції — передусім, в атомну енергетику та інші, неназвані галузі економіки. Ніколя Саркозі навіть буцімто надав Юлії Володимирівні гарантійний лист із зобов’язаннями французьких фінансових вливань. «Подібного листа ми також отримали від Берлусконі... Ой, вірніше, від Жозе Мануеля Баррозу, — трохи сплутала Прем’єр чимось схожі прізвища [у першому випадку — прем’єр–міністр Італії, в другому — голова Єврокомісії] та пообіцяла: — Отже, 20 мільярдів гривень надійде в реальну економіку».
Як банкір із Прем’єром...
«Двоє наших людей покінчили життя самогубством — повісилися, — заявили Прем’єрові члени страйкового комітету автоперевізників, з якими вона зустрічалася до засідання. — І за цими випадками досі не відкрито кримінальної справи за фактом доведення людей до самогубства».
Фінансові проблеми в автоперевізників частково викликані об’єктивними причинами, частково — прорахунками влади у формуванні нових правил гри на ринку. Але Юлія Тимошенко вкотре зуміла високо піднятися над проблемою, відводячи від себе звинувачення: «Я даю доручення МВС уважно вивчити ці справи й оприлюднити висновки, — Прем’єр встала зі свого місця і склала руки: — Від чиновників маємо суцільне знущання над людьми».
Зал також став свідком чергової словесної «битви» між керівником уряду та представником Нацбанку. Жодного дієвого діалогу між цими гілками влади, всупереч елементарній логіці та вимогам кризової ситуації, нині не існує. Ще одне підтвердження цьому: Нацбанк відрядив на нараду навіть не заступника голови НБУ, а лише керівника одного з департаментів. Вступне слово банкіра Юлія Тимошенко за своєю звичкою перервала милою фразою: «Я зрозуміла з вашого виступу 60 відсотків. Решта людей у залі — мабуть, менше одного відсотка». — «Оце інтелект! У 60 разів вищий, ніж у нас!» — прокотилося між рядами.
Усі аргументи представника фінрегулятора Юлія Володимирівна крила одним і тим самим фактом, який НБУ заперечити не міг: схема рефінансування комерційних банків, яку проводить Центробанк, дуже далека від досконалості. Попри це, вона непрозора, робить можливою корупцію, спекуляцію і частково призвела до знецінення гривні. «Я знаю банки, які взагалі не мають клієнтів, але отримують рефінансування. Навіть у моїй рідній Дніпропетровській області. Це, по суті, конвертаційні центри», — твердила вона не прокурору та керівництву МВС, а начальникові юридичного департаменту НБУ. Своє ставлення до ідеї Прем’єра переглянути схему грошової позики банкам, аби ті підтримували малий та середній бізнес, чиновник із НБУ не висловив. Утім ця думка, схоже, нікого й не цікавила: у розмові кожен про своє виконавча влада разом із фінансовим регулятором уперто наближаються до глухого кута.
«Якщо під 8 марта ще пару страйків, тоді добре відсвяткуємо, — Юлія Тимошенко взяла підготовлену для неї листівку із близьким жіночим днем, дрібно засміялася та стиснула кулачки. — Десь там, на Окружній...»