Віктор Терен: Перед виборами широкої коаліції не хоче ніхто

Віктор Терен належить до числа найвідданіших БЮТівців. Він приєднався до цього Блоку ще в 2000 році, коли почалися гоніння на віцепрем’єра Юлію Тимошенко, а акція «Україна без Кучми» ще не почалася. Тодішній БЮТ складався значною мірою з націоналдемократів і дисидентів. Зараз Блок Тимошенко не той ані за кадрами, ані за рішеннями. Наприклад, у вівторок півсотні депутатів БЮТ проголосували за відставку міністра закордонних справ Володимира Огризка — людини національно­демократичних поглядів, одного з найпринциповіших керівників МЗС в історії України. Віктор Терен був одним із тих БЮТівців, які голосували «проти» відставки. Водночас він не засуджує колег по фракції з альтернативною думкою і вважає, що їхні рішення були спонтанними. Терен щиро вірить, ніби за кнопками тих 49 депутатів не стояла Юлія Тимошенко.

«Я був проти, бо виступав за збереження коаліції»

— Вікторе Васильовичу, ви були одним із депутатів БЮТ, які під час голосування за відставку Огризка висловилися «проти». Тобто йдеться не про пасивну позицію — коли депутат не голосує або виймає картку, а про протест. Чому?

— Я противник таких варіантів волевиявлення, як «утримався» або «відсутній». На моє глибоке переконання, кожен депутат мусить проявляти позицію. Коли йдеш до виборців, вони не питають, чи ти утримався з приводу такого рішення, чи був відсутній, — вони питають позицію. Я завжди намагаюся голосувати або «за», або «проти».

— Ви були здивовані, коли під час голосування на табло засвітилося аж 49 депутатів БЮТ, які висловилися за звільнення про­українського міністра?

— Насправді ті люди, які голосували за відставку міністра, оперували серйозними аргументами. Вранці перед голосуванням у нас було засідання фракції. Ми вирішили, що не будемо підтримувати відставку Огризка. Хоча вже тоді лунало багато голосів, які висловили обурення цим міністром. Після того голова фракції Іван Кириленко озвучив прохання Прем’єр­міністра: не голосувати за відставку, тому що це буде кінцем коаліції. Але вже тоді в мене була підозра, що дехто проголосує інакше.

Чи можна собі уявити, що, наприклад, у Німеччині міністр закордонних справ звертається до посольств держав Європейського Союзу і піддає критиці канцлера Ангелу Меркель? У їхній політичній традиції це неприпустимо. Особисто в мене є претензії з приводу того, чому Україна досі не підписала поглиблених угод із ЄС, чому ми досі не отримали План дій щодо членства в НАТО?

— Але одна з причин, чому ми не отримали ПДЧ, — це різні погляди на вступ до Північноатлантичного альянсу в органах влади. Зокрема, противники НАТО є у вашій фракції, і, наприклад, Юлія Тимошенко виступає лише за абстрактну модель «колективної європейської безпеки».

— Наша фракція справді є різношерстою. В нас є люди з південносхідних регіонів, і вони не є прихильниками вступу з НАТО. А є депутати з Заходу — вони постійно виступають за інтеграцію в Альянс. У різних представників фракції були свої зауваження до міністра. Кожен посвоєму мав рацію.

— Однак не було критичної маси закидів та аргументів, якими можна було б обґрунтувати відставку саме цього міністра. Можливо, він і втягнутий у політичні розборки — але хто з міністрів у це не втягнутий? До того ж, у вас теж були причини, щоб проголосувати «проти».

— Я не підтримав відставку Огризка з тієї однієї причини, що це удар по коаліції.

«У мене нема фактів, що Тимошенко впливала на депутатів»

— Увечері після голосування в нас було засідання фракції. Прийшла Юлія Тимошенко, каже: «Давайте поговоримо про ситуацію, яка склалася». Думки були різні. Було багато нарікань на адресу відомства. Тимошенко зробила все можливе, щоб фракція вийшла на одностайне рішення. Ми всі до одного проголосували за те, щоб повернутися до розгляду питання про Огризка.

— І всі проголосували за те, щоб лишити його на посаді?

— Ні, ми проголосували за те, щоби внести до порядку денного постанову про скасування попереднього рішення про відставку.

— Але внести до порядку денного — це одне, а підтримати потім саму постанову й заручитися підтримкою опозиційних фракцій — це вже інше.

— Звичайно. Тому, щоб визначитися, на засіданні фракції пролунала пропозиція запросити Огризка. Ми вирішили шукати спроби порозуміння, бо питання коаліції для нас дуже важливе. Вранці — це було вже в четвер — на засідання прийшов і Огризко, і голова Народного руху Борис Тарасюк. Ми висловили претензії в очі, аби з нашої публічної дискусії десь там збоку не раділи комуністи чи ще хтось (такі речі треба відверто обговорювати в тісному колі).

Було багато виступів. Говорив і сам Огризко. І пролунала пропозиція: «Володимире Станіславовичу, ви перепросіть за ті листи до посольств, визнайте, що паплюжити уряд у такий спосіб не є гідним міністра, — і ми переглянемо рішення». Огризко не перепросив. Я не почув не те що каяття, а навіть виправдання. Він відповів, що має погляди і керується тим, чим керується. Огризко не шукав порозуміння з фракцією. І тоді Кириленко (голова фракції БЮТ. — Авт.) сказав: «Якщо так, то лишаємо питання відкритим. Робимо перерву. А коли Верховна Рада вернеться до цього питання, внесе постанову до порядку денного, тоді будемо визначатися».

— Ви кажете, що Тимошенко закликала не голосувати за відставку Огризка. Але після голосування в інтерв’ю журналістам вона сказала, що міністр закордонних справ її «радикально не влаштовував». І є дані, що саме вона перед голосуванням дала сигнал знімати Огризка.

— Я не маю жодних фактів про те, що Тимошенко давала якісь вказівки. Вона підтвердила, що має низку серйозних претензій до Огризка, але при цьому агітувала за збереження коаліції і пошук порозуміння. Їй прикро, що в той час, коли намітилося порозуміння між Президентом і Прем’єром (відставка Огризка відбулася після того, як Ющенко і Тимошенко погодили лист до МВФ. — Авт.), починаються такі речі. На засіданні фракції в середу вона, чесно кажучи, суто полюдськи, була дуже сумна. А я її знаю не один рік, помічаю це.

Чи вплине її думка на позицію депутатів? Думаю, що так. Бо всі депутати тією чи іншою мірою прислухаються до лідера, зрештою, прислухаються один до одного.

«Якби ми підтримали вибори Президента в парламенті — це був би вирок»

— Пане Вікторе, ви кажете, що відставка Огризка — це загроза коаліції. Відставка відбулася. Наскільки ймовірно, що в «НУНС» знайдеться достатньо депутатів (насправді — двоєтроє), щоб проголосувати за вихід фракції з коаліції?

— Я вважаю, що цього не буде. Пристрасті вляжуться, і все повернеться на свої місця.

— Деякі депутати «НУНС» кажуть, що мета голосування за відставку Огризка — намір спровокувати «нашоукраїнців» на вихід із коаліції...

— Це не було метою депутатів, але могло цьому сприяти. Той крок — не на зміцнення коаліції, це очевидно. Якщо коаліція розвалиться — це шлях у безвихідь. Іти на дострокові вибори під аплодисменти ворогів дер­жави — неприпустимо.

—  А дехто каже, що в такому випадку БЮТ вибере не вибори, а коаліцію з Партією регіонів.

— Ні! По­перше, на цей крок не піде Юлія Тимошенко. Якщо Тимошенко балотуватиметься на президентських виборах (а вона ітиме на вибори), то вона таким кроком знищила б себе. До президентських виборів залишилося надто мало часу, щоб робити такі кульбіти. З іншого боку, на це не підуть «Регіони». Вони настільки окрилені рейтингом Януковича і настільки переконані, що рейтинг лідера опозиції в умовах економічних негараздів зросте, що хочуть усе й одразу. Вони не захочуть ділити владу ще з кимось.

Крім того, рішення про входження в коаліцію з Партією регіонів могло б розколоти фракцію. Шукати у БЮТ два­три голоси для переваги, щоб прийняти рішення про широку коаліцію, жертвуючи тим самим цілісністю фракції, — надто ризиковано, це послаблення команди перед виборами. Тому ця коаліція неможлива.

— Попри це, ще два місяці тому БЮТ проводив масштабні переговори з Партією регіонів.

— ...І ці переговори абсолютно розбили ілюзії тих політиків, які вважали широку коаліцію можливою. Був момент: «регіонали» пропонували обрати Президента в парламенті. Я був проти! Українська нація дуже заполітизована. Якщо не виплачують зарплати, пенсії, то люди сварять владу, стискають зуби, але зводять кінці з кінцями. А якщо в них забрати можливість обрати Президента — вони такого не пробачать. Якби БЮТ пішов на те, щоб обирати Президента в парламенті, ми підписали б собі вирок.

Я проти такої коаліції. Хоча об’єктивно розумію, що для дер­жави нам треба домовлятися. Але, на жаль, між нами стільки точок недотику, стільки різнобачень у поглядах на майбутнє України, що це навіть трагічно. Цей водорозділ так проліг через парламент, що ми не можемо знайти точок дотику навіть у тих питаннях, щодо яких мали б домовитися.

— Але ж щодо Огризка з «Регіонами» таки домовилися.

— Ми не домовлялися з «регіоналами» з цього питання. Фракція не приймала рішення відставляти Огризка. Це було спонтанне голосування депутатів.

ДОСЬЄ «УМ»

Терен (Таран) Віктор Васильович

Народний депутат п’яти скликань. Поет, письменник.

Народився 9 липня 1941 р. в селі Павлиш Онуфріївського р­ну Кіровоградської обл.

У 1965 р. закінчив Харківський авіаційний інститут (інженерелектронник). Продовжив навчання у Братиславському університеті ім. Каменського (Словаччина).

Працював інженером на заводі «Арсенал», був редактором у видавництві «Дніпро».

Зазнав утисків радянської влади: мав виклики в КДБ, тираж другої збірки було розсипано, у 1971 р. був виключений зі Спілки письменників.

У листопаді 2000 р. на знак підтримки Тимошенко Терен перейшов із фракції НРУ в «Батьківщину».

КИШЕНІ

«Урізана зарплата і так буде чималою»

— Пане Вікторе, цього тижня Верховна Рада ухвалила рішення про зменшення зарплат депутатів та посадовців вищих ешелонів. У парламенті доводилося чути, що деякі депутати не хотіли голосувати за це рішення: вони не є олігархами чи бізнесменами і живуть якраз на депутатську зарплату. Така проблема існує?

— Зменшення зарплат депутатів, звичайно, суттєво не поліпшить ситуацію в економіці. Але це моральний вчинок, який в умовах економічної кризи є не менш важливим, ніж фінансовий. Ми їздимо по округах, спілкуємося з людьми. Нам не буде соромно дивитися їм у вічі. Цей спокій — важливіший, ніж отримання зарплати. У нашій фракції не було дискусій з цього приводу. А що в кого робилося на душі — сказати важко.

Я вважаю це рішення правильним. Економічна криза допомогла нам зробити цей крок. Парламенту треба впорядкувати систему утримання та обслуговування депутатів. Зокрема, треба урізати видатки на екс­депутатів: на моє переконання, вони не мають перебувати на утриманні Верховної Ради. Треба обмежити видатки на телефонні розмови, перельоти літаками. Недавно в парламенті поширювали дані про те, скільки окремі депутати витратили на літаки і розмови, — я був вражений цими сумами. Вважаю, що нам треба повернутися до моделі, яка була колись: якщо депутат їде у відрядження — він сам усе сплачує: за літак чи поїзд, за готель. А потім по факту, за документами, отримує компенсацію.

— А яка у вас середня щомісячна зарплата — зі ставкою, надбавками тощо? Ви вже спланували сімейний бюджет на той випадок, коли вам почнуть видавати меншу платню?

— Я отримую 14 тисяч плюс 300—400 гривень. Нічого, проживемо. Люди живуть зі значно меншими зарплатами. Все одно депутати залишаться не останньою за доходами категорією суспільства. Навіть якщо урізати — це буде висока зарплата.