Стареча травма

Навіть сьогодні, коли медицина має низку технологічних розробок для порятунку хворих із переломом шийки стегна, старі люди з такою травмою помирають у 20 випадках зі 100. Причому на заваді щасливому одужанню стають не проблеми, пов’язані з кваліфікацією лікарів чи наявністю необхідного обладнання, а нестача грошей на придбання ендопротезу та «неправильний» менталітет українських бабусь і дідусів.

Обережно: вам загрожує пневмонія!

Як розповів «УМ» завідувач кафедри травматології та ортопедії Національного медуніверситету імені Богомольця, доктор меднаук, професор Олександр Анатолійович Бур’янов, найчастіше до травматологів потрапляють пацієнти з переломами шийки стегнової кістки, хребців та променевих кісток у типовому місці. У більшості це люди похилого віку, яким виповнилося 60—70 років. Чому саме ця вікова група ризикує важко травмуватися найбільше? В організмі старої людини відбуваються остеопрозні явища, кісткова тканина з роками слабшає, втрачає дорогоцінний кальцій, стає небезпечно ламкою, тож елементарне падіння може відправити пенсіонера до лікарняної палати. Лікувати їх дуже важко, оскільки процес зрощення кісток в організмі старої людини триває дуже повільно і зазвичай ускладнюється цілим букетом інших захворювань.

Іноді для того, щоб у буквальному значенні слова поставити на ноги бабусю зі складним переломом шийки стегна, потрібно близько півроку. Але старенькі люди не завжди можуть осилити всі сходинки на шляху до одужання. Так, тривалий постільний режим призводить до того, що в людини загострюються всі хронічні патології, з’являється серцева недостатність, застійна пневмонія й інші захворювання.

Для того, щоб цих неприємних (а часто — загрозливих) станів не було, з перших же днів накладання системи витяжки або гіпсової пов’язки хворим призначають комплекс вправ. Хворому треба розминати шию, руки, піднімати верхню частину тіла за допомогою спеціального пристрою (балканська рама), напружувати м’язи ніг тощо. Такі рухи допомагають уникнути атрофії м’язів спини, живота, кінцівок, не допустити застійних явищ у бронхах і легенях та запобігти появі пролежнів.

Проблема полягає в тому, що у старої людини на тлі травми може розвинутися депресія. Такий хворий може відмовлятися від їжі (немає апетиту), не виконувати рекомендовану лікарем гімнастику й загалом цілими днями непорушно лежати в ліжку. Тому діти (онуки, інші родичі), які доглядають людину з переломом шийки стегна, приділяють хворому багато уваги, постійно говорять, що одужання не за горами і йдуть на різні хитрощі, аби стимулювати хворого рухатися, пити багато рідини і їсти частіше, ніж раз на день.

Скажіть, що не можете жити без бабусиних шкарпеток

«Моя бабуся отримала перелом шийки стегна у 82 роки, — розповідає Надія Бадіна. — Бабуся була дуже жвава: сама і прибирала у квартирі, і прала, і навіть на дачі поралася. А це якось вішала білизну на балконі, не втрималася на табуретці та впала. Біль, як вона потім розповідала, був жахливим. Сама не могла підвестися, дотягнутися до телефону, щоб когось із родини покликати на допомогу. Бабуся лежала на підлозі й кричала. Її почули сусіди, які вийшли на свій балкон. Вони й зателефонували мамі... У лікарні бабусі зробили операцію — вставили металевий штир для фіксації уламків кістки. Хірург сказав, що все гаразд, усе зростається нормально, і через місяць бабуся почне ходити на костурах, а згодом — із паличкою. Але цього не вийшло. Після перелому бабуся повторювала, що тепер вона нікому не потрібна, що не хоче бути тягарем для родичів. А ще їй здавалося, що тільки вона почне ходитиме сама, знову впаде і щось зламає. Це був панічний страх, ми нічого не могли із цим зробити».

Стару жінку привезли додому, намагалися все ж таки вмовити «на костурі», але вона відмовлялася. Була лежачою хворою, весь час спала, не хотіла нічого робити. Мовляв, навіщо та зарядка, якщо однією ногою в могилі стою? Жінка втратила інтерес до подій, які відбуваються в житті її доньки та онуків. Хвора багато спала, часто згадувала щасливе життя зі своїм покійним чоловіком і плакала. Через півроку вона померла.

«Людям похилого віку дуже важливо відчувати свою значимість для оточуюючих, — говорить психолог Владислав Кравченко. — Тоді вони мобілізують свої сили для одужання і зрештою долають хворобу. Родичі або інші особи, які доглядають за «лежачим» пацієнтом, можуть знайти мільйон «надзвичайно важливих» справ, для виконання яких «вкрай необхідна» саме хвора людина. Наприклад, не важко сказати, що родина не зможе жити без бабусиних плетених шкарпеток на зиму. Мовляв, на базарі продають бозна–що, із неякісних ниток, диких кольо­рів і зовсім не тепле. Або згадайте, як бабуся щоліта консервувала по 40 банок суничного варення за особливим рецептом. Скажіть, що вона обов’язково має навчити онучку робити ці «закрутки». Варіантів безліч, головне — виявляти щиру турботу і бажання, щоб хвора жила дуже довго».

Потреба у штучних суглобах — 15 тисяч на рік

Другий важливий момент, який не дає хворим із переломом шийки стегна повернутися до нормального життя, — гроші. Точніше, їх нестача. Медики кажуть, що найефективніший метод лікування перелому шийки стегна — операція. Пацієнту замінюють ушкоджений кульшовий суглоб на штучний, причому це слід робити якомога швидше, тоді процес реабілітації відбудеться легко. Після операції дуже швидко відновлюється рухова активність людини — не треба місяцями лежати в ліжку й депресувати, чекаючи зрощення кісток.

Що стосується ендопротезу (це своєрідний шарнір між двома кістками, штучний замінник хворого суглоба), то він коштує близько тисячі доларів. Бувають і дорожчі... Зрозуміло, що за свій кошт таку важливу, але дорогу річ, пенсіонери придбати не можуть. Розрахункова потреба у штучних кульшових суглобах становить у нашій країні 15 тисяч на рік. А державна програма цільової закупівлі ендопротезів не може допомогти всім, кому це необхідно. Ортопеди–травматологи кажуть, що у зв’язку з фінансовою кризою і той невеличкий потік безплатних протезів, який надходив у регіони до сьогодні, може припинитися. Тож хворим залишається або збирати гроші на протез і швидко ставати на ноги, або виконувати всі необхідні «дієти–зарядки» в ліжку.

ТІЛЬКИ ЦИФРИ

За даними Міністерства охорони здоров’я, щороку в Україні одержують травми до двох мільйонів дорослих і понад 300 тисяч дітей. Унаслідок одержаних травм щорічно гинуть більше 70 тисяч дорослого населення і до двох тисяч дітей. Це становить майже дев’ять відсотків від загальної кількості втрачених життів.