Звили давно гнізда лелеки...

Скільки років видавці, бібліотекарі, педагоги, батьки волають у порожнечу, що дітям нічого читати, а видавництвам нічого видавати. «Грані–Т» між красномовною констатацією фактів і реальним ділом вибрали дію і два роки тому оголосили конкурс творів для дітей. Як і на всі конкурси, їм пишуть безліч графоманів (мислимо, на «Золотого лелеку–2» надіслали 1235 творів!), нового Андерсена «лелека» поки не приніс, але процес пішов, культурний бульйон закипів, видавцям є з чого принаймні вибирати, а в авторів з’явився стимул писати.

Минулого четверга в «Лаврі» зібралося чимало людей видавничо–письменницького кола і трохи дітей — артисти, які виступали на церемонії нагородження, і члени дитячого журі, які вибирали з книг–переможниць, за версією дорослого журі, своїх фаворитів. Сценарій «шоу» написав Олесь Ільченко, «штатний» письменник «Грані–Т», а втілювали його в життя двоє ведучих книжкових телепрограм — Марина Бондаренко («Книга. ua» на Першому) і Євген Михайлов («Бук–сіті» на каналі «Сіті»). Щоб люди за столиками — партнери, журналісти, письменники, члени журі — могли щиро порадіти за переможців конкурсу, їм на столики поставили по дві пляшки вина з фруктами та цукерками: хоч конкурс і дитячий, але ж ми тут всі люди дорослі... У цьому дрібному нюансі, як у краплі води, відбитий наш нерозривний сплав совкової традиції і сучасних ноу–хау. Якби раптом нагородження переможців конкурсу дитячих творів пройшло без алкоголю, невже важливі гості не пережили б цієї трагедії?

У холодній «Лаврі» в жіночому туалеті лауреатка ІІ премії, студентка 4 –го курсу Ніжинського державного університету Лідія Міщенко перевзувається в нарядні туфлі. Для неї це перше офіційне визнання, «старші товариші» спокійніше реагують на урочистості. Тільки Іван Андрусяк, який уже є штатним співробітником видавництва, і у зал, і на сцену виходить із донькою — адже це справді дитяче свято.

Ведучі зачитують привітання від Катерини Ющенко, потім виходить голова Фонду «Обдаровані діти — майбутнє України» Влада Литовченко і розповідає, що разом із «Гранями Т» її фонд реалізовуватиме програму «З книгою — до дітей». Вітає конкурс і Тетяна Логуш, яка разом із чоловіком–бізнесменом Юрієм Логушем опікується дорослим літературним конкурсом «Коронація слова».

Офіційну частину відчитали, лауреати залишились задоволеними — отримали премії (перша — 5 тисяч гривень, друга — 3000, третя — 1000 гривень) на пластикових картках ( до речі, переживають, чи віддасть їх банкомат) і бронзових зворушливих лелек. Далі справа — за виданням книг. За нашою інформацією, більшість лауреатів, яким пропонували книжки, згодні видавати свої твори на умовах видавництва — «Грані Т» хочуть ексклюзивні права на видання на 10 років, а це доволі жорсткі умови, але що робити — криза! Втім видавництво саме вибирає, кого друкувати, а кому простіше віддати гроші — і до наступних зустрічей.

Видавництво оприлюднило умови ІІІ конкурсу «Золотий лелека»: премії присуджують у двох номінаціях — «Літературна казка» і «Детективна повість», і перша та друга премії виросли в ціні — 7000 і 5000 грн. відповідно. Мета благородна і не безплатна, як завжди у нас буває зі шляхетними цілями, тож лелека пішов на третє коло.

Лауреати конкурсу «Золотий лелека–2008»

Молодший шкільний вік:

І премія — Іван Андрусяк за повість «Хто боїться зайчиків?» (Київ)

ІІ премія — Наталія Зубрицька «Королева дощу» (Львів)

ІІІ премія — Тетяна Бестер «Цариця землина» (Полтавська обл., смт Велика Багачка)

Середній шкільний вік:

І премія — Надія Гуменюк «Таємниця Княжої гори» (Луцьк)

ІІ премія — Оксана Лущевська, Валентина Вздульська, Ксенія Сахацька, Зоя Жук за збірку «Різдвяні повісті» (м.Київ)

ІІІ премія — Павло Кущ «Метеорит» (м. Донецьк)

Старший шкільний вік:

І премія — Олена Крижанівська «Мідне свічадо» (м.Київ)

ІІ премія — Лідія Міщенко «Верес» (Чернігівська обл., м. Борзна)

ІІІ премія — Оксана Радушинська «Любавонька і чарівний амулет волхвів» (Хмельницька обл., м. Старокостянтинів)

ПРЯМА МОВА

«У мене вже є задум продовження повісті «Метеорит»

Інтерв’ю з колегою Павлом Кущем, письменником, власним кореспондентом «УМ» в Донецькій області

— Павле, вітаю, дуже приємно працювати поруч із такими талановитими колегами. Ви вперше брали участь у «Золотому лелеці»?

— Так, уперше, бо номінація «Твори для дітей середнього шкільного віку» з’явилася тільки в цьому році, а я пишу в цьому віковому сегменті. Я подавав свою першу повість ще на конкурс «Гранослов», там вона була відзначена, планувалося надрукувати її в журналі «Піонерія», але через фінансові причини не вийшло. Потім вона вийшла окремою книжкою.

— Як ви придумали цю повість, і про що вона?

— Я хотів зі сцени подякувати за «вельможну працю». Колись наш поет Микола Анциферов писав: «Я работаю, как вельможа, я работаю только лежа» — це про шахтаря, який лежить у забої, і там ніде повернутися. А я в лютому минулого року зламав ногу і лежав у гіпсі. Сидіти не міг, працював тільки лежачи і так почав писати повість.

Герої цієї книжки — наші сучасники, звичайні, прості сільські хлопці, які потрапляють у певні історичні періоди — крейдяна ера, первісні люди, скіфи, Київська Русь, козацька доба — і завершується взагалі фантастикою.

— Так це ще й легке просвітництво?

— Так, трошки є історії. У кожній повісті, коли ти її дописуєш, відчуваєш, що залишається якась тема недобалакана, дуже жаль розлучатися з цими героями. У 2007 році у видавництві «Зелений пес» виходила моя книжка для дітей «Котовасія», і зараз у них лежить дві повісті. Одна з них — продовження «Котовасії» — «НЯвмуари», думаю, вийде наступного року. У мене вже є задум продовження і повісті «Метеорит».

— Ви ж спеціаліст із гумору, письменник–гуморист, видали чотири книжки гумору, ваші твори для дітей теж смішні?

— Ну, звичайно, для дітей якраз і потрібно, щоб твір був веселим, добрим, пригодницьким.

— Діти читають ваші твори?

— У мене один син — першокласник, сказав, щоб я йому обов’язково лелеку привіз, а другому, Роману, — 19 років. Молодший ще не читав «Метеорит», він же в рукопису, а старший усі попередні твори перечитав, каже, що подобається.

— На кого орієнтуєтеся, коли пишете дитячі твори? Якісь маяки маєте?

— Я дуже люблю Нестайка, і коли писав першу повість, мій рецензент Віктор Кава написав, що відчувається вплив Всеволода Зиновійовича, люблю Юрія Ячейкіна, крім того, що він гуморист–сатирик, у нього дуже хороші дитячі твори, покійний Віктор Кава теж хороший дитячий письменник. І без Марка Твена теж не обійшлося.