У Львові тисячі людей попрощалися з Іриною Фаріон, фото
Тисячі людей з різних міст віддали останню шану громадській діячці та мовознавиці Ірині Фаріон під час церемонії прощання та чину похорону у Львові 22 липня. >>
У галереї «Колекція» темно і моторошно, як у величезному холодильнику. Один із найавторитетніших представників contemporary art, заступник голови Національної спілки художників України та віце–президент Академії мистецтв України Віктор Сидоренко розмістив тут свій «Новий ковчег». У простір стіни вмонтував роботи, як стилізацію Ноєвого Ковчега. З них виглядають «заморожені» собака, кінь, жінка, людський ембріон. За біблійним сюжетом людство врятувалося від потопу завдяки ковчегу. Сидоренко розробив свій план збереження генофонду. Він заморожує персонажів у русі, щоб коли буде потреба, вони могли знову ожити і продовжити історію людства.
Експеримент у часі художник реалізував, поєднавши класику живопису та ідеї сучасного мистецтва з медіа і скульптурою. Виставку із застиглими поглядами тварин і людей доповнює відео процесу муміфікації людини. Відзнята церемонія нагадує більше архівний запис, перевезений з Єгипту, де фараона готують до поховання у піраміді. Троє чоловіків накладають гіпс на тіло ще живої людини, щоб до приходу її смерті зробити саркофаг і передати непошкоджену плоть вічності. «Це не єгиптяни. Знімав недавно у Харкові, звідки родом. На екрані видно, як мумію ліпить мій друг, харківський художник Микола Рідний. Вийшло дуже правдоподібне відображення першого кроку до безсмертя», — каже художник.
У центрі «Нового ковчегу» на п’єдесталі шокує залита у прозору пластикову рідину об’ємна гіпсова голова. Так автор модифікував «Голову професора Доуеля» з твору Олександра Бєляєва.
«Жодна з істот на землі, крім людини, не задумується про безсмертя. Ми хочемо зберегти і модифікувати свій генетичний код. Релігія пропагує шлях до безсмертя душі, наука — до безсмертя тіла. «Новий ковчег» — це така собі форма депозитарію, моє трактування спроб людини до збереження генетичного матеріалу, — пояснює художник. — Ідея із замороженням використовується у багатьох проектах. Комусь це нагадує фільм «Ванільне небо», де героя заморожують, як собаку з реаліті–шоу. Може виникнути підозра, що я використав їхню ідею. Але хто в кого запозичив, ще варто посперечатися. Над безкінечністю часу я працюю вже з 2003 року».
Якщо не знати Сидоренка в обличчя, то на виставці поміж яскравих відвідувачів його важко помітити. «Він не схожий на художника», — киває вбік солідного чоловіка у чорному костюмі й чорній сорочці Роксолана Авраменко, піар–менеджер галереї «Колекція».
«Як на мене, ті, хто одягаються, як художники, виражаються в одязі, але в голові у них брак ідей. А я художник на полотні. У житті я — менеджер, науковець, віце–президент Інституту проблем сучасного мистецтва, батько і дідусь», — сміється Віктор Сидоренко.
Тисячі людей з різних міст віддали останню шану громадській діячці та мовознавиці Ірині Фаріон під час церемонії прощання та чину похорону у Львові 22 липня. >>
Під час закриття фестивалю у Києві 20 липня журі XV Одеського міжнародного кінофестивалю оголосило переможців. >>
Основна мета візиту представника Святого Престолу - надання українській святині - Всеукраїнського санктуарію Пречистої Діви Марії в Бердичеві - статусу малої базиліки >>
Три картини художника з Макарівщини Анатолія Марчука нещодавно були продані на аукціоні у Тетієві >>
Навряд чи знайдеться в Україні людина, яка хоча б раз не чула у виконанні цього прославленого артиста художнього слова усмішки Павла Глазового чи Остапа Вишні або ж поезії Тараса Шевченка, чию творчість він підняв на неосяжну висоту. >>
Здорова видавнича стратегія — перекладати резонансні світові новинки, а тоді повертатися до публікації раніше не відомих українському читачеві творів того чи того автора. >>