Тувалу — маленька острівна держава, що загубилася в південних водах Тихого океану між Гаваями та Австралією.Сумарна площа дев'яти атолів, з яких складається Тувалу, — 26 тисяч квадратних кілометрів, що дорівнює нашій Вінницькій області. Серед найменших держав світу Тувалу посідає четверте місце — після Ватикану, Монако і Науру, також острівної країни в Океанії. Навряд чи хтось знав би про існування держави-ліліпута, якби не дві обставини: по-перше, Тувалу загрожує цілковите зникнення з географічної карти, а по-друге, не підозрюючи, ми згадуємо про Тувалу щоразу, використовуючи інтернет-домен tv, що донедавна був власністю цієї держави на кшталт українського ua.
Минулого місяця океанські води навколо Тувалу піднялися на небувало високий рівень, що спонукало екологів на весь світ заявити про ймовірне і швидке затоплення архіпелагу. Хоча морські припливи звичні для цієї держави — час від часу таке трапляється в залежності від місячних фаз чи кількості опадів, — але ніколи вони не були такими загрозливими. Вчені підрахували, що землі Тувалу, висота всього 4-5 метрів над рівнем моря, приблизно через 50 років зникнуть під водою, і держава стане першою реальною жертвою глобального потепління. У зв'язку з цим, влада Тувалу порушила питання про спеціальний емігрантський доступ до Нової Зеландії, щоб у разі стихійного лиха евакуювати туди своїх громадян. Подібні переговори тривають і з іншою тихоокеанською країною — Ніуе. Проте тувальці, яких на островах майже 11 тисяч, не так бояться піти на дно, як залишитися без прісної води, адже через підняття рівня моря вона стає все солонішою, отже, непридатною для пиття і сільськогосподарських угідь, скаржиться Хілія Вавае з Тувальської метеорологічної служби. Хоча існує й інша опінія, згідно з якою, атоли осідають внаслідок природного процесу. Але ці балачки на рівні освічених і владних нічого не дають пересічному тувальцю, по-філософськи налаштованому до катастрофи. «Усе, що ми можемо зробити, це сідити і чекати, що ж станеться».
Свого часу Тувалу вже перебувала в полі зору прискіпливих науковців. Згідно з еволюційною теорією Дарвіна, коралові острови виникли внаслідок повільного осідання вулканічної скелі. Таке твердження потребувало доказів, тому Британське королівське товариство (географічно-дослідницька інституція) вирішило пробурити атол, щоб з'ясувати, чи є там сліди дрібних водних організмів. Результатом тієї експедиції стала велика коралова глиба, виставлена в Будинку уряду Тувалу як згадка про те, що питання й досі залишається відкритим.
Зникнення Тувалу з географічної мапи також означає зникнення держави з адміністративної карти, що є прикрістю не лише для тувальців, а й для її величності Єлизавети ІІ, яка де-юре виступає главою мініатюрної держави, що входить у Британську співдружність. Де-факто влада на островах належить генерал-губернатору, тувальцю за громадянством. У Тувалу також діє однопалатний парламент із 12 депутатів, уряд, що обирається парламентаріями, незалежна судова влада і адміністративний поділ на вісім острівних рад.
Має Тувалу і обов'язкову державну символіку. Герб із зображенням місцевої хатинки «манеапа» в обрамленні мушлів і бананового листя. Дев'ятка зірок — на прапорі кольору морської блакиті. А присутність на ньому британського стягу вказує на приналежність Тувалу до монаршої корони. Все як у цивілізованому світі, але з місцевими особливостями. Прем'єр-міністр Сауфату Сопоагас, наприклад, проживає у скромному двокімнатному помешканні й на телефонні дзвінки зазвичай відповідає сам. Державне казначейство розміщується в безіменному будинку, а єдиний на всіх островах банк закривається о першій пополудні, бо немає готівки, щоб проводити грошові операції. Для втомленої цивілізацією людини це справжній рай — відсутність злочинності, телебачення й реклами, а про обіг кредитних карток навіть некоректно згадувати. Тому Тувалу стала синонімом тропічного раю з чудовими морськими пляжами та середньою річною температурою +29° С.
З місцевої говірки Тувалу перекладається як «вісім разом» — архіпелаг складається з дев'яти атолів, останній з яких називається Нукулаелае, або, в перекладі з місцевої говірки — Острів гарних жінок. Живуть там переважно полінезійці, що розмовляють мовою своїх предків — тувалу, а також, як усі цивілізовані земляни, «спік інгліш», позаяк обидві мови — державні. У спадок від британських колоністів полінезійцям також дістався протестантизм, який сповідує переважна більшість населення.
Першим європейцем, що ступив на ці землі у 1764 році, був британський мореплавець Джон Байрон. Хоча його могли випередити іспанські конкістадори, які за 200 років до цього, шукаючи після завоювання Перу легендарні «південні землі», пропливали повз коралові атоли, але не звернули на них уваги. Тувальці стали ходовим товаром работоргівлі, ще одним дарунком великого світу були жахливі епідемії, що викосили значну частину місцевого населення.
З 1892 по 1975 роки острови, що називалися Елліс, входили до складу британської колонії — Острова Гілберта й Елліс. Але вже у 1974-му на архіпелазі Елліс під прискіпливим наглядом представників Комітету ООН з деколонізації пройшов референдум, на якому 90 відсотків населення висловилися за відокремлення Елліс від колонії Острова. Нова територія отримала назву Тувалу, а 1 жовтня 1978 року — ще й незалежність. Британські колоністи навіть не залишили по собі жодного солідного будинку. Єдиним архітектурним надбанням островів є хіба що триповерхова урядова резиденція, збудована тайванцями.
Основним заняттям тувальців залишається рибний промисел і сільське господарство. Агропромисловість по-тувальськи — це культивування кокосових пальм, оскільки копра — основний експортний продукт. На експорт ідуть також поштові марки екзотичної країни та восьмигранні монети. Тувальці — гарні моряки, там навіть діє Тувальський морський інститут, що готує кваліфікованих мореплавців. Сьогодні 375 випускників навчального закладу працюють переважно у німецьких корабельних компаніях. Їх цінують за міцність, професіоналізм і ... дешевизну, адже тувальська робоча сила значно дешевша навіть за філiппінську.
Донедавна основним доходом у державну казну була справжня «полуничка» — секс по телефону. Обділена природними багатствами країна протягом восьми років змушена була вдаватися до сумнівного бізнесу, надаючи свій телефонний код «688» компаніям, що пропонують «секс на дроті». Але прийшов час, коли глава уряду Іонатана Іонатана зміг гордо заявити, що його нація відмовляється від такого заробляння, позаяк це загрожує її репутації християнського суспільства.
Бідні тувальці, напевно, довго курили фіміам якомусь із туземних божеств, яке випросило у неба наділити Тувалу інтернет-пропискою з абревіатурою tv. Кожна держава у віртуальному просторі має свій двобуквенний код, що є її власністю. Запопадливі західні бізнесмени зметикували, що тувальське tv якнайкраще пасує для інтернет-адрес телекомпаній. Так у 1998 році країна продала свій національний домен канадському підприємцю Джону Чепніку за 50 мільйонів доларів та 20 відсотків акцій його компанії. Гроші мали виплачуватися протягом 12 років, а перший транш — 18 «лимонів» — збільшив валовий національний дохід Тувалу на 50 відсотків. На зароблені гроші уряд здійснив електрифікацію, проклав і поремонтував дороги, побудував школи й лікарні. І що найголовніше — Тувалу змогла заявити про себе на міжнародній арені, ставши у 2000 році повноправним членом ООН. Для цього потрібно було сплатити грошові внески — 20 тисяч доларів щорічно, яких у країни, звісно, не було. Глава ООН Кофі Аннан віддав належне марнославству тувальців, назвавши їхню країну «однією з найменших, проте наймиролюбніших націй в ООН».
У світі існує ще декілька держав, що за гроші «здають в оренду» свої домени. Наприклад Туркменістан. Країна Туркмен-баші користується в інтернеті ім'ям tm, що збігається з абревіатурою торгових марок TM. Усі бажаючі, здатні заплатити всього лише тисячу доларів, можуть користуватися ним, а точніше, доменом другого рівня, тобто com.tm, протягом 10 років. Звичайні ж громадяни мають право «юзати» його безкоштовно.
Схожі бонуси отримали й Молдова — .md, Філіппіни — .ph, Тонга — .to і деякі інші країни, інтернет-імена яких подібні на скорочення в англійській мові. Серед таких держав вирізняється Лаос, з його доменом. la, котрий збігається зі скороченою назвою Лос-Анджелеса — LA. Резиденти американського мегаполісу використовують його, починаючи з минулого року. Таким чином, Лос-Анджелес став першим у світі містом, що отримало домен першого рівня. От тільки ця вигідна для обох сторін угода вносить суттєву плутанину в чітку систему доменних імен.
В Уругваї щойно здали в експлуатацію міст, який проліг через дивовижно мальовничу лагуну Гарсон. Він з’єднує 25-тисячне місто Роча з 65-тисячним містом Мальдонадо на південно-східному узбережжі країни, які є столицями однойменних департаментів. >>
Данія зміцнила своє світове лідерство у галузі використання вітрової енергетики: 42,1% від всієї виробленої в країні енергії походить з вітрових електростанцій. Тепер головною амбіцією Данії є повна відмова від видобутих із надр землі джерел енергії. «2015 рік був значно вітрянішим, ніж у середньому попередні роки. >>
Президент Польщі Анджей Дуда під час симпозіуму Польського товариства трансплантації підписав декларацію про наміри, згідно з якою у випадку смерті його органи будуть передані для трансплантації. До подібних дій голова польської держави також закликав інших поляків, повідомляє сайт Польського радіо. >>
Відомо, що Швейцарія має найрозвиненішу в світі систему громадського транспорту. А тепер у цій альпійській країні хочуть створити ще й вантажне метро для приватних речей громадян, повідомила швейцарська інформагенція swissinfo.ch. Цю ідею вважають одним із найамбітніших інфраструктурних проектів, які будь-коли обговорювалися у Швейцарії. >>
Вчені Каліфорнійського технологічного інституту Майкл Браун і Костянтин Батигін (виходець із Росії) навели докази існування гігантської планети на околицях Сонячної системи, маса якої перевищує земну приблизно в 10 разів, а період обертання навколо Сонця (планетний рік) становить приблизно 10-20 тисяч років, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
Ще півстоліття тому ніхто і не подумав би, що жінки можуть брати участь у космічній програмі. Тоді на прохання однієї з американок надати їй можливість пройти тренувальний курс із підготовки космонавтів (чи астронавтів, як говорять у США), НАСА відповіла, що не має у своїх планах намірів набирати жінок. >>
