Зважаючи на вік Леоніда Макаровича, лик якого засяяв позавчора одразу на кількох телеканалах, замислюєшся про те, що якщо вже людина раб за психотипом, то вона у будь–якому віці залишається рабом. Вічно сервільним типом. Вічно найманим. Хто ж тепер посмикує за ниточки Макаровича?
Усі «юлефанські» заяви Кравчука останніх місяців свідчать лише про одне — союз Тимошенко з Медведчуком такий же міцний, як і кумівство Медведчука з російським Медведєвим. А роль Медведчука в налагодженні контактів Тимошенко з російським істеблішментом є такою ж ключовою, як і в перетворенні Тимошенко у ворога всього українського. Очевидно, мета Медведчука перетворити Україну в таке собі російське генерал–губернаторство стала й метою Тимошенко.
Як Прем’єр свій потенційний кабмінівський виборчий майданчик Тимошенко з тріском програє. І доки її президентський рейтинг іще не встиг розтанути остаточно й безповоротно, Медведчук розпочав операцію «Порятунок кандидата Тимошенко». Надалі ситуація може розвиватися у двох напрямках. Перший — спробувати дострокові парламентські вибори зв’язати з достроковими президентськими. А якщо не вдасться — знайти політичну силу, руками і діями якої можна буде організувати дострокові парламентські вибори. Не забуваймо про крапленого туза в рукаві Тимошенко — КПУ.
А щодо Кравчука, згадується анекдот, який з’явився в Україні після трагічного нью–йоркського 11 вересня. Сидять два куми на копиці сіна, дивляться, аж у сусідню копицю — бабах! — втаранився кукурудзник. «Яка країна — такі й теракти!» — робить висновок кум. Який Кравчук — такі й заколотники.
Володимир ЦИБУЛЬКО
письменник, політолог