Де земля найдорожча?

Про необхідність запровадження Державного земельного кадастру говорять останні років п’ятнадцять: без нього просто не можна легально продавати сільгоспземлі. Адже ні продавець, ні покупець не знатимуть, що вони насправді купують чи продають. Проте цьогоріч ситуація може змінитись, — запевняють у Держкомземі. Мовляв, і закон відповідний уже подали на розгляд Верховної Ради, та й за рік всю інформацію про земельні ділянки та їхніх власників мають звести в одну базу даних.

Реєстром — по шахраях!

За роки незалежності депутати п’ять разів забороняли продаж товарної сільськогосподарської землі. І стільки ж разів наголошували на необхідності підготувати два базові земельні закони: про державний кадастр та про ринок земель. Згідно з новою версією закону, земельний кадастр має бути єдиним, державним та електронним. «Уся інформація буде зберігатись в одній базі даних. Людина зможе у будь–який час звернутись до електронного реєстру й отримати необхідний документ», — запевнив в. о. директора Державного центру земельного кадастру Ігор Долинський.

Ця електронна база даних має бути доступною, точною та актуальною. Проте платити за всі документи таки доведеться: кадастр має бути ще й самоокупним. «Дані будуть доступними і за ціною, і за користуванням. А перехід на автоматизовану систему зразу ж здешевить послуги з друкування держактів», — пообіцяв заступник голови Держкомзему Володимир Кулініч.

Газда в режимі «он–лайн»

Система Державного земельного кадастру повинна працювати в режимі «он–лайн». «Секунда — відбулась операція, видався державний акт — інформація про реєстрацію тут же потрапила до нас», — приблизно так роботу електронного кадастру собі уявляє заступник голови земельного комітету.

Поки ж зміни не фіксуються в «реалі», не можна відстежити всі трансакції. Так і з’являються нелегітимні держакти. «Ми про це дізнаємося через декілька місяців — коли інформація доходить до Центру державного земельного кадастру», — додає він. Електронна ж система унеможливить дублювання інформації чи надання прав на одну земельну ділянку декільком особам.

На сьогодні понад 400 реєстрових центрів уже занесені в базу даних і можуть працювати в реальному часі. «У цьому році мусимо закінчити реєстрацію земельних ділянок та їхніх власників», — каже Ігор Долинський. Прогноз =реальний — вважають експерти, якщо база створюватиметься тільки за виданими держактами.

Щоб зробити повноцінний кадастр із даними про природні характеристики землі, її вартість і перспективи використання, доведеться попрацювати ще не один рік. «В Україні досі не завершена ні інвентаризація земель, ні її оцінка, ні розмежування земель державної і комунальної власності. Я вже не кажу про ґрунтові обстеження — у нас цього ніхто не робив ще з 30–х років», — пояснив «УМ» директор інформаційно–ресурсного центру «Реформування земельних відносин в Україні» Максим Федорченко.

Уся картографічна інформація, що на сьогодні є в районах, застаріла. «Матеріал зібраний, у кращому випадку, роках у 60–х і зроблений у масштабі 1 до 10 000. Такі дані, на жаль, дають лише загальне уявлення про те, що було років 50 тому. Тож їх просто треба збирати заново», — відзначив Максим Федорченко. Якщо ж казати про перспективи розвитку ринку землі, то, крім кадастру, ще потрібно ввести реєстр прав на землю. «Цього у нас немає взагалі. Існує закон чотирирічної давності про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, проте жодна буква цього закону фактично не діє», — підсумував він.

Півцарства за гектар

Якщо запроваджувати ринок землі, то й ціну за гектар варто переглянути. Землевпорядники давно розробили концепцію нормативно–грошової оцінки сільгоспземель, проте на сьогодні вона застаріла. Один гектар уже не повинен коштувати 15—20 тисяч гривень — його реальна, ринкова вартість має бути значно більшою, переконані в земельному комітеті.

За дорученням Президента працівники Держкомзему розробили нову методику оцінки земель сільськогосподарського призначення. Тепер ціна залежатиме від родючості ґрунту. А найдорожчими стануть землі на півдні Київщини, правобережної Черкащини, на півночі Кіровоградської та Дніпропетровської областей.

Однак строгого підпорядкування якості ґрунту не буде, переконані експерти. «Значну роль відіграватимуть соціально–економічні чинники. Якщо ділянка навіть із дуже родючими чорноземами буде розташована далеко від шляхів сполучення, вона коштуватиме менше за середньородючу, але ближчу до дороги», — розказав «УМ» завідувач лабораторії агроґрунтознавства ННЦ Інституту землеробства УААН Геннадій Мазур.

Експерт зазначає, що перш за все варто провести повторні дослідження родючості земель. «Масштабні дослідження на цю тему востаннє проводили теж років 50 тому. Зрозуміло, що зараз їхні дані менш актуальні, з’являється багато помилок», — додає Геннадій Мазур.