Коли тебе критикують, це завжди неприємно. Часто, особливо, коли ти займаєш відповідну посаду, цей гіркий осад трансформується у судові позови про захист честі–гідності, ділової репутації чи навіть про невимовні моральні страждання, які переживав герой публікації, коли читав про себе правду. Сучасна українська преса, у тому числі й через постійну загрозу судових переслідувань, на жаль, має значно меншу вагу у суспільстві, ніж у країнах розвинених демократій. Чиновники, яких звинуватили в корупції, автоматично не подають у відставку, як на Заході, а, у кращому випадку, просто ховають цю статтю якнайдалі.

За матеріалами Головного управління боротьби з організованою злочинністю МВС, днями Генеральною прокуратурою порушено кримінальну справу за фактом незаконного намиву піску в Обухівському районі Київської області в гирлі річки Дніпро. Як повідомила «УМ» прес–секретар ГУБОЗ МВС Олена Мельник, через протиправні дії корумпованих чиновників Української міськради Обухівського району державі завдано чималих збитків — аж на п’ять мільйонів гривень. Аби убозівці вчасно не втрутилися, сума збитків була б значно більша й сягала б чотирнадцяти мільйонів гривень.

На Черкащині — банківський скандал: у місті Ватутіному заступниця начальника відділення одного з відомих українських банків привласнила майже три мільйони гривень. Такий факт розкрадання великої суми грошей викрили оперативники державної служби боротьби з економічними злочинами.

Із висловом, винесеним в епіграф, звісно, можна посперечатися. Хтось скаже, що наша держава таки бореться з корупцією і злочинністю, бажаючи вийти на якісно новий рівень. Але наскільки ця боротьба ефективна і чи є вона взагалі? На жаль, ситуація, яка склалася в Державному комітеті ветеринарної медицини України, показує нам зовсім іншу картину. Ідеться про «доїння» державного бюджету у великих розмірах, про створення монопольної системи, про знищення українського виробника.