Підтверджена реальність,

Фінансова криза пожвавила економічну думку в суспільстві в цілому і зробила «фінансистами» кожного з нас. Тепер щоранку ми кидаємося до телевізорів або радіоприймачів, щоб почути про курсові коливання, або вчитуємось у рядки ділових видань, щоб зрозуміти, що чекає на нас і наші заощадження.

Про банки, депозити, валюту не каже хіба що немовля або лінивий. Проте, на жаль, тлумачення того чи іншого явища на фінансовому ринку часто є непрофесійними та необ’єктивними. Звідси — спотворене сприйняття нами, далекими від фінансів громадянами, реалій банківського життя.

Аби розібратися у вирі фінансового життя, «УМ» відкриває нову рубрику «Фінансова експертиза», яку нам допомагатимуть вести фахівці банку «Хрещатик». Чому вони, спитаєте ви? Наразі цей банк на тлі кризових штормів стабільно і впевнено йде своїм фарватером, поступово, без зайвого галасу продовжуючи набирати обертів. Сьогодні наша розмова піде про славнозвісні рейтинги банків. Що вони означають і для чого потрібні, розповідає Олександра ГОДІК, директор Департаменту міжнародного бізнесу банку «Хрещатик».

Інформація — перша справа

Банківська діяльність завжди супроводжується цілою низкою ризиків як для банків, так і для їх клієнтів. Тому банки особливо ретельно підходять до питання вибору партнерів, оскільки іноді ціна помилки буває надто високою. У свою чергу, юридичні і фізичні особи також ретельно з’ясовують, якому банку довірити свій бізнес або заощадження. У вирішенні цих, досить складних, питань певну допомогу можуть надати банківські рейтинги, що підтверджують реальний стан справ у фінансовій установі. Це дуже важливо, бо основа діяльності будь–якого банку — це довіра до нього, і коли успіхи банку підтверджені сторонньою об’єктивною оцінкою авторитетного рейтингового агентства, це надає діяльності банку більшої прозорості і впевненості в його стабільності.

Отже, що таке рейтинг банку? Це — оцінка його спроможності своєчасно і в повному обсязі відповідати за свої зобов’язання (виплачувати вклади, нараховані відсотки, кредитувати у запланованих обсягах тощо), прибутково працюючи при цьому. Основний принцип складання рейтингу полягає у незалежному або об’єктивному відображенні місця банку серед інших учасників ринку за допомогою певним чином обробленої фінансової, статистичної та іншої інформації, яка перетворюється на групу показників. При цьому агентства враховують інформацію не тільки економіко–фінансового, а й соціального, не економічного характеру, яка нерідко містить дані про управлінські технології, ділові контакти, дотримання чинного законодавства і нормативних актів центрального банку, можливість зміни політичної ситуації в країні тощо.

Як правило, методика обробки інформації для рейтингу складає ноу–хау спеціалізованих рейтингових агентств і ніколи не оприлюднюється. Мірилом якості застосовуваної методики виступає авторитет того чи іншого рейтингового агентства, його досвід. Наприклад, рейтинги таких відомих зарубіжних рейтингових агенцій, як Thompson Financial Bank Watch, Moody`s, Fitch Ratings, Standard&Poors і ряду інших, є орієнтиром для багатьох інвесторів на фінансових міжнародних ринках, які, залежно від рейтингу позичальника, формують своє рішення щодо ризиків укладання коштів.

Головне: правильно зрозуміти

Рейтинги для кращого сприйняття позначаються переважно першими літерами латинського або національного алфавіту з додаванням літер і цифр, що фіксують рівень оцінки, яка відображає якісний стан банку та одночасно ступінь можливого ризику від здійснюваних ним банківських операцій. Короткостроковий і довгостроковий рейтинги, які оцінюють загальну кредитоспроможність банку, можуть бути присвоєні у межах від нижчого (присвоюється банкам, які перебувають у стані дефолту і не мають можливості виконувати свої зобов’язання перед клієнтами) до найвищого (присвоюється першокласним банкам з мінімальним показником кредитного ризику). Для більшої точності рейтингу застосовуються також числові оцінки.

При цьому при складанні рейтингу враховується стан зовнішнього середовища, в якому працює банк — економіка країни в цілому і національний фінансовий ринок зокрема, що певним чином впливає на визначення рівня оцінки для кожного конкретного банку. Загальновідомо, що рейтинг не може бути вищим за довгостроковий рейтинг країни, в якій розміщується банк. Тому невисокий рейтинг України, яка за 10 років рейтингової історії не змогла піднятися зі спекулятивної категорії до інвестиційної, залишає для всієї української економіки нижню частину міжнародної шкали, що провокує навколо вітчизняних фінансових і монетарних інститутів всілякі чутки. Насправді зміни рейтингів на одну сходинку в межах однієї спекулятивної зони ризику не повинні впливати на ставлення інвесторів, клієнтів і партнерів до того чи іншого банку.

Міжнародні рейтинги банків сьогодні дійсно слугують публічною оцінкою надійності банку, але зауважу: вони в повному обсязі зрозумілі для учасників фінансового ринку, професіоналів. Коментувати ж рейтинги у ЗМІ люблять, крім банкірів, люди багатьох, навіть далеких від фінансів, професій. Тож суть рейтингу іноді перекручується, прогнози, що свідчать про стабільність банку, сприймаються як негативні тощо. Тому рекомендую залишити професіональне прочитання рейтингів спеціалістам, а от як вибрати надійний банк — це тема окремої розмови, про яку йтиметься у наступних публікаціях.