І та «щука» — з Кременчука

На військову службу цей уродженець Кременчука вирушив зі студентської лави. І за лічені роки пройшов шлях від «зеленого» призовника, котрий умисно не скористався правом на відстрочку від служби до закінчення Харківського політеху, до командира підводного човна Щ–403 на Північному флоті. Саме цей флот опинився «на передовій» протистояння з добірними частинами гітлерівців, які дислокувалися в Норвегії практично з перших днів минулої війни. Особиста відвага і командирська майстерність капітан–лейтенанта Коваленка в цій борні слугували зразком для багатьох. А епізод, коли для порятунку підлеглих і човна, який намагався протаранити фашистський корабель, поранений командир, перебуваючи на зовнішньому містку «підводки», наказав негайно занурюватися на глибину без нього — взагалі став «хрестоматійним» не лише для представників цієї вкрай небезпечної професії.

Тож зовсім не дивно, що кінематографісти відобразили його у суперпопулярному фільмі радянських часів «Командир щасливої «Щуки», головну роль у якому зіграв відомий актор Петро Вельямінов. Власне, і саму «Щуку» сценаристи «списали» з реального підводного човна Щ–403 під командуванням Семена Коваленка. Однак прототип «кіношного» супермена тоді воліли згадувати далеко не всі...

Як з’ясувалося, «небойові» поневіряння Семена Івановича були ще трагічнішими. Адже, опинившись у холодній воді, він не загинув, а потрапив у полон. Тож спершу його оббріхували фашисти. Задля деморалізації відважного підводника та його бойових побратимів геббельсівська пропаганда розповсюджувала чутки про добровільну співпрацю з ними цього героя війни, листівки з закликами від його імені переходити на бік фюрера розкидали на позиції наших бійців. Зрештою, нікого не зраджуючи, Семен Коваленко загинув у концтаборі. Але, як це нерідко траплялося після війни, у справжнього героя з’явилися заздрісники–«доброзичливці» вже серед «своїх», колишніх побратимів по війську. Саме вони вчепились у ту «зрадницьку» версію, намагаючись усіляко «роздмухати» її. Зрештою, завдяки титанічним дослідницьким зусиллям і несхитній громадянській позиції небайдужих людей, добре ім’я мужнього підводника було відновлене, власне, «відмите» від бруду й наклепів.

І попри те, що Семена Коваленка свого часу зі зрозумілих причин «забули» представити до офіційних бойових нагород, земляки віддають йому данину пам’яті бодай тепер. У Кременчуці вирішили присвоїти ім’я відважного підводника одній із нових вулиць. Наприкінці минулого тижня у місцевому краєзнавчому музеї відбувся зворушливий вечір пам’яті під девізом «Проживіть життя за мене». Найпочеснішою гостею на ньому була донька героя, котра мешкає у Кременчуці, з якою прийшли й інші нащадки Коваленка. А позавчора, 16 лютого, саме на 100–річчя від дня народження легендарного командира–підводника, на приміщенні загальноосвітньої школи №1 урочисто відкрили меморіальну дошку.