Ульяненка заборонили, а Кокотюха пішов у мережу

Дехто побоюється навіть виходити з хати у п’ятницю 13–го, але не письменники. Цього дня як на безрибний період у видавничій справі в Києві відбулося аж дві помітні презентації. Повість Михайла Бриниха «Шахмати для дибілів: цейтнот доктора Падлючча», «Лох» Тараса Антиповича, «Осінній сезон смертей» та «Останній раз» Андрія Кокотюхи, роман Олега Криштопи «Усі жінки курви» і збірка есеїстики Вікторії Стах «Пазли тіла Божого» вперше в Україні вийшли винятково в електронному вигляді. А книжку лауреата малої Шевченківської премії Олеся Ульяненка «Жінка його мрії» заборонила Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі. Відтак презентація у книгарні «Є» проходила без жодного примірника.

Вордівський запах книги

Проект «Тільки тексти» об’єднав літературний сайт «Буквоїд», електронну бібліотеку «Букленд» і п’ятьох письменників — Тараса Антиповича, Андрія Кокотюху, Олега Криштопу, Вікторію Стах та ідеолога задуму Михайла Бриниха. Автори зважили на економічну кризу малих та середніх видавництв, партизанщину літераторів і винайшли новий шлях: письменник пише свій роман, потім в авторській редакції, без додавання видавничих штучок пропонує читачеві свій текст у мережі, за мінімальну ціну — 10—15 гривень. «10 років тому, коли на монітор казали комп’ютер, я познайомився із хлопцем, який вже тоді не міг читати книжок на папері. Сприймав тільки тексти на екрані. Зараз таких напевне більшість, тому книжки в мережі стали доречнішими, ніж на полицях, — каже Кокотюха. — Я на видавництва не жаліюся. У мене є контракти, тільки сідай і пиши. Дехто, дізнавшись, що маю вже два ненадруковані романи, телефонує і пропонує видавати. Та я відмовляюся. Бо хочу спробувати, чи будуть мене більше читати в мережі, коли не буде на папері. Я не претендую на роль класика, якого перечитуватимуть до затирання сторінок. Електронний варіант для одноразового прочитання цілком можливий». Вікторія Стах таким оптимізмом похвалитися не може: «Видавництва призупинилися, і я подумала, а чого мені зупинятися. Тим більше що завжди цікаво бути першими».

Кожен із письменників–першопрохідців у мережі не мріє про збагачення і мегапопулярність. «Ми взяли чистоту цього експерименту. Знаємо, що в інтернеті ніхто не купує, а скачує «на шару». Я великий прихильник піратства. Тому нехай скачують. І чим більше, тим краще. Потім подивимося, наскільки ми стали популярнішими і запотребуванішими», — додає Михайло Бриних.

Ульяненка перепильнували

Напередодні запланованої презентації роману «Жінка його мрії» Олеся Ульяненка до автора прийшов лист із видавництва «Клуб сімейного дозвілля» про заборону заходу і припинення продажу книги. Книжка вже два місяці як успішно продається, але оскільки там є сцени, які описують сексуальні контакти, на вимогу закону її передали до Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі з метою одержання експертного висновку. Досліджували «...епізоди, основна мета яких полягає в брутальному натуралістичному зображенні процесу статевого акту персонажа з анатомічними деталями статевих органів, орально–генітальні, орально–анальні пестощі, фістінг, мастурбаторні та еякуляторні дії» більше місяця і врешті–решт вирішили заборонити, а тираж знищити, щоб «художня майстерність, мовна виразність автора не сприяли спонуканню негідних інстинктів у читача, що дає підстави визнати їх порнографічними».

«Я не вважаю свій роман порнографічним. Комісія посилається на законодавство, але воно стосується засобів масової інформації, а не художніх творів. Із видавництвом я так і не спілкувався. Що буде з накладом — не знаю. Роман «Жінка його мрії» вийшов друком ще 2006 року в журналі «Кур’єр Кривбасу». Не захоче розповсюджувати «Клуб сімейного дозвілля» — буду звертатися до іншого видавництва», — пояснює Олесь Ульяненко.

Головний редактор сайту «Проза» Анатолій Ульянов як завжди агресивно прокоментував рішення комісії: «Почнемо з того, що порнографію взагалі не можна забороняти. У жодній країні немає комісії з питань захисту суспільної моралі. Тим більше що це література, а не відеопорнографія. І нам не можна погоджуватися із висновками цієї комісії. Треба протестувати, бити на сполох. Бо сьогодні заборонять Ульяненка, а завтра закриють вашу газету. Бо мораль це дозволяє». Нагадаємо, що до складу Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі входить 31 особа, серед яких Андрій Курков, Святослав Вакарчук, Василь Вовкун, Богдан Бенюк, Данило Яневський, Іван Дзюба.

ПРЯМА МОВА

Богдан Бенюк, член Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі: «До нас звертається прокуратура, освітні, навчальні установи і питають, чи ми рекомендуємо. Наша комісія не забороняє, вона на це не має права. Ми тільки рекомендуємо, а не караємо. Якби забороняли, то вже б видавці й автор сиділи у тюрмі. У книгарні зараз можна знайти будь–яку сороміцьку літературу. Я Ульяненка не читав і підпис свій не ставив. Щоб мені цим займатися, треба було б кинути театр і тільки читати й дивитися. У комісії є експерти, які переглядають і рекомендують дітям не читати. Знаєте, я родом із села. Колись приходив у бібліотеку і не шукав книжок, а тільки дивився, де є позначка від старших пацанів: «Дуже гарна книжка». Там червоним олівцем були підкреслені ті сторінки, які мені були потрібні в 10—14 років. Я їх начитувався і передавав далі зі словами: «Дуже гарна книжка». Якщо у вас є Ульяненко, то прочитайте, будь ласка, підкресліть олівцем потрібні сторінки і подаруйте мені із позначкою «Дуже гарна книжка».