Трохи більше року тому українські політики вирішили навести порядок із «суспільною мораллю»: помітили, що на голубих екранах та у газетах занадто багато крові та еротики, і прийняли спеціальний закон, який би регулював ці процеси, — у сфері «медіа» зокрема. Він так і називається: Закон України «Про захист суспільної моралі». Однак час доводить, що документ виявився не надто ефективним, і нашим чиновникам лише залишається закликати дотримуватися «морального» закону. Так, днями Генеральний прокурор України Геннадій Васильєв порушив проблему захисту суспільної моралі: мовляв, на телебаченні популяризується насилля та порнографія, героїзуються злочинці, а ніхто на це ніяк не зважає. А в Україні, до речі, проблемами контролю у сфері захисту суспільної моралі займається щонайменше 10 міністерств та відомств. І результатів – жодних. Що ж до вищезгаданого закону, який чинний з листопада 2003 року, то його положення, визнають у Генпрокуратурі, не виконуються. Скажімо, органи митної служби мають забезпечувати контроль за ввезенням на територію нашої держави продукції та предметів порнографічного характеру, відеофільмів, літератури, що прапагує культ насилля, жорстокості. Однак, за словами Геннадія Васильєва, митники нележне не виконують свої обов’язки у цій сфері. Але є й канали, що майже не контролюються у нашій країні, такі, як інтернет та електронна пошта
. Генпрокурор підкреслив, що ця проблема потребує розроблення низки заходів щодо посилення відповідальності посадових осіб за такі види діяльності. Дісталося і рекламі. Геннадій Васильєв заявив про те, що в країні необхідно посилити контроль за поширенням рекламної продукції, що негативно впливає на свідомість неповнолітніх, пише «Кореспондент».
«Неконтрольоване розповсюдження такої продукції ускладнює криміногенну ситуацію в країні», — упевнена заступник генпрокурора Ольга Колінько. Це стосується і реклами алькоголю та цигарок у ЗМІ. За підрахунками пані Ольги, протягом місяця на українських каналах було показано більше 30 фільмів жахів, бойовиків та еротичних картин – більшість із них «крутили» до 21-ї години, що є прямим порушенням прав неповнолітніх глядачів.
Не залишилися без належної уваги і друковані ЗМІ: скажімо, молодіжний журнал «Екстрім» (який, до речі, видається за державний кошт), за словами Ольги Колінько, перенасичений вульгарними матеріалами та жаргонною лексикою. А газету «Бульвар», на думку Геннадія Васильєва, взагалі необхідно закрити – його публікації й оголошення сексуального характеру викликали обурення Генпрокурора. До числа «забракованих» медіа-продуктів потрапив уже давно забутий чемпіонат України зі стриптизу і низка іншим програм.
Щоправда, для запобігання розповсюдження аморальної продукції у ЗМІ наразі немає нормативної бази. У цьому певний голова Державного комітету з питань інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України Іван Чиж. За його словами, Держкомітет нині може зареєструвати будь-яке видання, керуючись його програмаю. Насправді ж зміст продукції ЗМІ може бути зовсім іншим.