Марина Владі привезла до Москви сценічну версію своїх мемуарів про Володимира Висоцького.
«У цьому спектаклі я насамперед жінка — кохана Висоцького, яка боролася за його долю. Я співаю його пісні — це складно не лише морально, а й сентиментально. Але я актриса...» — зізналася Марина Владі на початку свого тижневого гастрольного візиту до Москви. І принагідно уточнила, що їхати до Росії зі своїм моноспектаклем «Володимир, або Перерваний політ» вона не планувала. Презентувавши цю постановку за власними мемуарами у Парижі три роки тому, вона так і виходила б із нею на сцену театру «Буф дю Норд», якби одного разу цю роботу актриси не побачив міністр культури РФ Олександр Андреєв і не переконав Владі привезти виставу до Росії. Організацією гастролей опікувався Театр націй і особисто його керівник Євген Миронов, а саму виставу актриса грає на сцені Центру імені Всеволода Мейєрхольда.
Від написання книги до її сценічного прочитання минуло 27 років. Увесь цей час актриса не наважувалася вийти зі своїм особистим життям на сцену. І лише пропозиція Мішлін Розан, яка разом із Пітером Бруком керує театром «Буф дю Норд», підштовхнула Владі по позитивного рішення. «Це складно — я одна на сцені. У мене є партнер — Висоцький, але я весь час говорю йому щось без можливості почути відповідь», — пояснює актриса. Але ці обставини дійства не заважають їй бути щирою і навіть беззахисною. Аскетичне вирішення сценічного майданчика — простір, запнутий сірою тканиною, на яку проектують фото Володимира Висоцького, — ніби підкреслює металевий голос актриси. Пісні й балади свого коханого Марина Владі виконує у супроводі трьох музикантів. Вистава вийшла дуже відвертою — актриса розповідає про те, як вони з Висоцьким уперше зустрілися, як її коханий розривався між Батьківщиною і свободою, навіть як він пиячив... Кожна вистава дається актрисі дуже і дуже нелегко. «Після спектаклю мені доводиться відходити по кілька годин», — зізнається вона і... наступного вечора знову виходить на сцену.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
