Війна: поза досвідом класики
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Марина Владі привезла до Москви сценічну версію своїх мемуарів про Володимира Висоцького.
«У цьому спектаклі я насамперед жінка — кохана Висоцького, яка боролася за його долю. Я співаю його пісні — це складно не лише морально, а й сентиментально. Але я актриса...» — зізналася Марина Владі на початку свого тижневого гастрольного візиту до Москви. І принагідно уточнила, що їхати до Росії зі своїм моноспектаклем «Володимир, або Перерваний політ» вона не планувала. Презентувавши цю постановку за власними мемуарами у Парижі три роки тому, вона так і виходила б із нею на сцену театру «Буф дю Норд», якби одного разу цю роботу актриси не побачив міністр культури РФ Олександр Андреєв і не переконав Владі привезти виставу до Росії. Організацією гастролей опікувався Театр націй і особисто його керівник Євген Миронов, а саму виставу актриса грає на сцені Центру імені Всеволода Мейєрхольда.
Від написання книги до її сценічного прочитання минуло 27 років. Увесь цей час актриса не наважувалася вийти зі своїм особистим життям на сцену. І лише пропозиція Мішлін Розан, яка разом із Пітером Бруком керує театром «Буф дю Норд», підштовхнула Владі по позитивного рішення. «Це складно — я одна на сцені. У мене є партнер — Висоцький, але я весь час говорю йому щось без можливості почути відповідь», — пояснює актриса. Але ці обставини дійства не заважають їй бути щирою і навіть беззахисною. Аскетичне вирішення сценічного майданчика — простір, запнутий сірою тканиною, на яку проектують фото Володимира Висоцького, — ніби підкреслює металевий голос актриси. Пісні й балади свого коханого Марина Владі виконує у супроводі трьох музикантів. Вистава вийшла дуже відвертою — актриса розповідає про те, як вони з Висоцьким уперше зустрілися, як її коханий розривався між Батьківщиною і свободою, навіть як він пиячив... Кожна вистава дається актрисі дуже і дуже нелегко. «Після спектаклю мені доводиться відходити по кілька годин», — зізнається вона і... наступного вечора знову виходить на сцену.
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Скасувати оголошення конкурсу на отримання премії від ЮНЕСКО із назвою «Міжнародна премія ЮНЕСКО-Росії імені Менделєєва з фундаментальних наук», закликає Національний музей історії України. >>
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
Нещодавно видатну споруду архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая в Києві, яка постраждала від пожежі ще у вересні 2021 року і від російської атаки наприкінці 2024-го, — було офіційно передано римсько-католицькій парафії у безоплатне користування строком на 50 років. >>
«Чутливий наратор» — це назва 30-сторінкової промови Ольги Токарчук по врученні їй Нобелівської премії. >>
Державний реєстр розшукуваних культурних цінностей розпочав роботу в Україні, зокрема вже підготовлені понад 6 тисяч відповідних форм для внесення об’єктів до нього. >>