Лев Терентійович Силенко народився 27 вересня 1921 року в селі Богоявленське Кіровоградської області. Він був свідком Голодомору і масових репресій сталінського режиму, однією з безвинних жертв яких став його батько Терентій, розстріляний більшовиками тільки тому, що вважався працелюбним господарем на власній землі. Лев Силенко зазнав жорстоких переслідувань у часи сталінської епохи за походження та свої переконання.
Потерпів і від фашизму, перебував у німецькому концтаборі, тільки закінчення Другої світової війни зберегло йому життя. Як і багато інших українців, емігрував до Північної Америки. Після цього брав участь у боротьбі за надання урядами західних країн права емігрувати полоненим українцям у США, рятуючись від жахіть комуністичного терору. Опинившись на чужині, переживши страхіття сталінської та гітлерівської дійсностей, він пробачив усі образи, притлумивши свої болі, продовжував жити і творити в ім’я України задля очищення його від наклепів та забуття, щоб звеличити рідну країну задля совісті історичної науки; щоб воскресити її, України, самоцінність, вікові традиції, культуру, мову, етику, ідеали.
У сучасному світі Лев Силенко був унікальною особою, людиною, що зібрала духовні знання про історичний досвід людства. Протягом свого довгого життя він працював як історик, санскритолог, мислитель, поет, указував шлях до відродження вільної України, до порятунку понівеченої рідної землі, древнього українського народу. За своєю титанічною працею і значимістю Лев Силенко є нашою національною величчю та гордістю. Його ім’я стоїть поруч із такими світочами і геніями української нації, як Тарас Шевченко, Іван Франко та Леся Українка.
Його вшановано багатьма міжнародними відзнаками. Кембриджський університет (Англія) присвоїв йому титул «Інтелектуал світу» (1978 р.). В енциклопедичному виданні «Визначні американці та громадські діячі» (1975 р., бібліотека Конгресу США) подається інформація про діяльність Лева Силенка як духовного учителя, Пророка Рідної Української Національної Віри в Єдиносущого Господа Дажбога, котра веде український родовід від тата Оря і матері Лель, дає нам як Великій Нації своє власне розуміння Бога. РУНВіра толерантно ставиться до інших релігій, вчить поважати всіх доброзичливих людей на планеті Земля. У 1966 році Лев Терентійович Силенко організував і очолив релігійну організацію сповідників оновленого українського світогляду — Об’єднання Синів і Дочок Рідної Української Національної Віри. У виданні «Видатні американці двохсотлітньої віри» (1977 р.) відзначено працю українця Лева Силенка; його славне ім’я увіковічене у багатьох словниках та енциклопедіях як україномовних, так і англомовних.
Університет імені Джорджа Вашингтона (США) подавав на здобуття Нобелівської премії з літератури Великого Українця Лева Силенка, автора унікальної книги «Мага віра» (більш ніж 1000 сторінок тексту), Святого Письма РУНВіри, літературного і духовного скарбу українців, головна ідея котрої — «Україна понад усе». Ця монументальна книга, блакитна обкладинка якої пов’язується з українським державним гербом і золотим трисуттям у сонячному ореолі, сформувала за роки незалежності України національну еліту, котра відійшла від стереотипів радянського способу мислення. Донесла до українців 17 заповідей та сім законів Правильного Життя даних для них Дажбогом.
«Мага віра» також є зібранням унікальних знань про стародавню історію України, традиції та звичаї нашого народу. В ній подано незнаний світ дохристиянської доби, що має свої витоки у трипільському періоді, описані у найстародавніших книгах людства — «Ведах».
«Мага віра» (Велике Світло Волі) — це ще й найповніша енциклопедія українознавства, у неї вкладено титанічну працю: збирання і систематизацію розсіяних по всьому світу знань про Україну, її історію і праісторію. Лев Силенко працював над цією книгою понад 20 років. Вивчаючи в Індії санскрит (найстародавнішу мову), він установив: це — прамова наших предків–трипільців, які жили на теренах сучасної України понад 5000 літ тому. Вони перші у світі приручили коня, винайшли воза і почали вперше над берегами рік Стародавньої України вирощувати хліб.
Будучи вшанований найвищими авторитетами світу та науковою і творчою інтелігенцією України, Духовний Учитель до цього часу жодним чином не відзначений Батьківщиною, хоча він за всіма критеріями є дійсним Героєм України, свідченням жертовності тієї частини української діаспори, котра завжди відчувала себе в нерозривній єдності зі Своєю Землею, з Духом Предків Рідних. Лев Силенко все свідоме життя безкорисно віддав рідному українському люду, ніколи не дбав про матеріальні статки. Він був представником тієї частини свідомого українства, що без залишку віддала свої сили для здобуття політичної і духовної незалежності України.
25 листопада цього року Пророк і Духовний Учитель сповідників Рідної Української Національної Віри відійшов у Царство Духа Предків Рідних. Лев Силенко приніс оновлений світогляд оріян–трипільців на береги Дніпра, який зрозуміють і приймуть прийдешні покоління. Лев Силенко освітив новий напрям в історії нашої Батьківщини, він несе сонце Священної Віри, великого гуманізму, котрі стверджують гармонію, взаєморозуміння й мир серед людей.
Вічна Йому слава! Вічна Йому пам’ять!
28 листопада минулого року в «УМ» було надруковано замітку про Лева Силенка, де було згадано про спірні факти часів нацистської окупації України. Редакція «УМ» подає читачам інший погляд на біографію Лева Силенка — у викладі його послідовників.
До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>
На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>
Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>
Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>
Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>
Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>
