Мабуть, це така статистична закономірність, але в наших широтах «не нашу» екзотику найчастіше можна зустріти у звичайнісіньких панельних будинках. Тих, що фігурують у народному фольклорі під загальною назвою «хрущоби». Може, це така форма протесту — принаймні деяких їхніх мешканців — проти вітчизняної форми урбанізації?

Комунальне підприємство «Водоекотехпром», що діє в обласному центрі Прикарпаття, отримало від Світового банку 7 мільйонів 170 тисяч доларів кредиту в рамках проекту «Розвиток міської інфраструктури». Основна частина цих коштів, повідомив «УМ» заступник директора підприємства Микола Калайда, буде спрямована на спорудження біоустановки з переробки намулу, що в загрозливих об’ємах концентрується на заміських очисних спорудах. За нині діючою архаїчною технологією каналізаційні відходи «розкладаються» на напіврідку субстанцію, що осідає в бетонованих резервуарах площею з футбольне поле, та чисту воду, яка повертається в річки. Якщо, не дай Боже, намул «переповзе» через краї резервуарів, може статися екологічна катастрофа.

Співробітники податкової міліції Полтавщини «засвітили» ніде не зареєстрований «сирзавод», який тривалий час діяв в одному з сіл Чутівського району. Спеціалізувався він на виготовленні справжнього делікатесу — копченого ниткового сиру. Тож проблем зі збутом у підприємливої дами, котра організувала згадане «тіньове» виробництво, не було: смакоту постачали в торгові «точки» не лише Полтавської, а й кількох сусідніх областей. При цьому, звісно, не вказували, в яких умовах її продукували...