Від нашого кишлаку — вашому

На чужій землі наші співвітчизники лікують афганців від важких інфекційних захворювань, діляться з дітлахами продуктами і виконують високотехнологічні операції на дорогому обладнанні, недоступному для ескулапів із Кабула. А нещодавно українські військові лікарі–миротворці витягли з ноги колишнього генерала осколки міни двадцятирічної давнини.

А ви кажете «криза»!

Українці, які нарікають на всеосяжну кризу, навіть не здогадуються, що в Ісламській Республіці Афганістан у більшості сфер життя кризі вже багато років не видно ні кінця ні краю. Недорозвинена інфраструктура — схожа на ту, що була у ХІV—XV сторіччах — не може задовольнити найелементарніші потреби людей. А коли дізнаєшся про вкрай зубожілу медицину, жах бере. Місцеве населення практично немає кому лікувати — у гірській провінції Гор із населенням близько 600 тисяч осіб працюють лише... 40 місцевих лікарів! Причому тамтешні «айболиті» живуть у Кабулі та в деяких інших містах. У «глибинці» медиків немає зовсім.

Ситуація із медикаментами ще гірша. Банальних антибіотиків, які в Україні можна купити в кожній аптеці, там удень із вогнем не знайти. Більшості афганців не лишається іншого виходу, як рятуватися від усіх хвороб народними засобами. При ГРВІ вони ефективні, а от збудників гнійної пневмонії травам не подолати... Тому не дивно, що гуманітарні акції іноземних військових лікарів стають чи не єдиним шансом на порятунок для цих людей.

Нещодавно фахівці злитовської Групи відновлення провінції Гор Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані (в тому числі й українці) безплатно оглянули 370 мешканців кишлаку Тагі–Тимур. Від самого ранку в центрі гірського поселення, розташованого за 15 кілометрів від адміністративного центру Афганської провінції Гор, було як ніколи людно і гамірно. То вишиковуючись у «живу» чергу, то збиваючись у густий натовп, люди з нетерпінням очікували на українських та литовських миротворців, які мали оглянути хворих селян.

Колона з шести автомобілів та двадцяти чотирьох військовослужбовців приїхала вчасно, хоч їм було не так легко дістатися до кишлаку. Шлях миротворців пролягав в умовах високогір’я, у складних кліматичних умовах. Навіть «крутий» джип при температурі повітря від 28 до 35 градусів із позначкою «мінус» буксуватиме в метрових снігових заметах на дорозі...

Там і тиф, і малярія...

Армійські медики розповіли, що невипадково обрали для проведення гуманітарної акції саме цей кишлак. Напередодні група військових на чолі з українським лікарем майором медичної служби Володимиром Негодуйком відвідала Тагі–Тимур і провела тут опитування. Про результати вони розповіли командиру багатонаціонального миротворчого контингенту полковнику Збройних сил Литви Релайтісу Вітаускасу, який «благословив» лікарів на шляхетну справу.

«Санітарно–епідеміологічна ситуація в кишлаку Тагі–Тимур склалася вкрай важка,— розповів «УМ» український миротворець, майор медичної служби Володимир Негодуйко. — Впродовж минулого року тут були неодноразові спалахи вірусного гепатиту, туберку­льозу, дизентерії, тифу та малярії. Ми поспішали на допомогу людям, тому відразу після важкої дороги взялися до роботи».

Майор Дмитро Кучумов був шокований «букетом» захворювань, виявлених у малих та старих мешканців кишлаку: «Різні типи вірусних гепатитів, черевний тиф, дизентерію, малярію, лептоспіроз і туберкульоз ми виявили лише протягом кількох перших годин прийому пацієнтів. Багато хто має захворювання опорно–рухового апарату, шлунково–кишкового тракту, запалення вуха, хвороби органів дихання та шкіри».

Охочих проконсультуватися у досвідчених армійських лікарів було чимало, але препаратів, які майори медичної служби Володимир Негодуйко та Дмитро Кучумов разом із литовським колегою безплатно видавали хворим, вистачило всім. А на зворотному шляху автомобілі армійських лікарів ще довго проводжали дітлахи з різних кишлаків провінції Гор. Миротворці роздавали малечі свої сухі пайки — справжні ласощі для афганських хлопчиків і дівчаток...

Відлуння війни

В афганській провінції Гор живе чимало людей, які брали участь у війні 1979—1989 років, воюючи як на боці моджахедів, так і на боці прихильників тодішнього прорадянського уряду Афганістану. І колишні вояки нерідко звертаються до лікарів із проханням «щось зробити» зі старими ранами. За інформацією прес–служби Міністерства оборони України, нещодавно до медиків–миротворців прийшов колишній генерал Абдула Салам Хан, який страждав від постійного болю в правому колінному суглобі. Чоловік пояснив, що під час війни 1979—1989 років він очолював загін моджахедів, який діяв у провінціях Гор, Герат, Бадгіш та Фарах. В одній із сутичок Абдула отримав важке поранення в ногу. Лікування у 90–х роках у Кабулі та Гераті результатів не дало. Протягом тривалого часу військовий активно підтримував режим талібів, а в 2002 році став одним з останніх неформальних лідерів Афганістану, які перейшли на бік офіційної влади країни. Життя налагодилося, от тільки постійний біль у правому колінному суглобі все псував.

Із цією проблемою колишній генерал звернувся до українських військових лікарів. Вони ж, оглянувши пацієнта, вирішили: потрібна операція. Під час хірургічного втручання, яке тривало дві години, лікар–хірург Володимир Негодуйко вилучив з ноги хворого чотири металевих осколки. Абдула Салам Хан щиро подякував лікареві та його асистентам і додав, що ситуація його неабияк здивувала. Мовляв, ніколи б не подумав, що осколки від радянської мінометної міни, які «просиділи» в його тілі більше 20 років і постійно нагадували про події тієї війни, видалить саме військовослужбовець з України — колишньої республіки Радянського Союзу.

ФАКТ

У гірській провінції Гор із населенням близько 600 тисяч осіб працюють лише 40 (!!!) місцевих лікарів.

ДО РЕЧІ

Допомога мешканцям Тагі–Тимура — не перша «медична» акція за участю наших співвітчизників, проведена в Афганістані. У грудні минулого року аналогічний захід відбувся у кишлаку Сумак, розташованому в північно–східній частині провінції Гор. Тоді майже за п’ять годин підполковник медичної служби лікар–хірург Кирило Кравченко разом зі своїми грузинським та литовськими колегами прийняли 385 місцевих мешканців.