Кризова шкільна наука

Зарплату вчителям затримали в 43 містах

Учителька математики однієї з сільських шкіл Харківщини Олександра Материнчук непокоїться: серед колег поширюються не надто втішні чутки. Мовляв, і заробітну плату ось–ось перестануть виплачувати, і викладацьке навантаження зменшать — відтак і зарплата схудне. «Нас попередили про можливий перехід на чотириденний робочий графік уже з березня і про ймовірні затримки зарплати. Страшно навіть подумати — у мене донька студентка, вчити ж треба. А за що?» — бідкається вчителька. Її колезі з Чернігівської області Олені Закревській пощастило ще менше — зароблених гривень за грудень вона ще не бачила. І таких вчителів в Україні немало. За даними Профспілки працівників освіти та науки України, станом на 27 січня заробітну плату вчителям заборгували у 43 районах та містах Київської, Одеської, Харківської та Чернігівської областей. І в цей «чорний» список тепер щомісяця ризикує потрапити будь–який регіон — криза підкошує ноги практично всім місцевим бюджетам.

Проблеми не оминули навіть заможну столицю: тут освітянам із 1 січня відмінили всі муніципальні надбавки, та й «голу» зарплату не поспішають виплачувати. Похвалитися нічим: днями через борги у Києві навіть вимкнули електроенергію та опалення у 14 школах. У київських школах зняли охорону і відмінили безплатне харчування. Усю ж заборгованість із зарплат лікарям та вчителям Леонід Черновецький обіцяє виплатити... до 1 березня. Але до цього часу людям ще потрібно якось дожити!

Заступник міністра освіти і науки України Павло Полянський змушений визнати, що безпосередньо вплинути на ситуацію із виплатою заробітної плати вчителям у регіонах міністерство не в змозі: «Ми здійснюємо постійний моніторинг ситуації, міністр оперативно апелює до голів обласних держадміністрацій і щодо вирішення цих проблем, порушує питання соціального захисту педагогів в уряді. Але давати накази місцевим органам влади і самоврядування ми не в змозі, адже, за законом, виплати заробітної плати належать до повноважень і сфери відповідальності місцевої влади. Школи і дитячі садки фінансуються з місцевих бюджетів». 

Від наповнення цих самих місцевих бюджетів, успішності підприємств та заможності місцевої громади і залежатиме доля заробітків освітян. «У радянські часи зарплата вчителя, кажуть, залежала від того, наскільки люди активно ходять в кінотеатри — вона була прив’язана до їх­ньої виручки. Тепер у значній мірі зарплата вчителя прив’язана до сплати місцевих податків і зборів, обсягів і темпів оплати громадян за спожиті енергоносії», — зауважує Павло Полянський.

Платять невчасно і мало!

У Профспілці працівників освіти та науки заборгованість із заробітної плати ретельно відслідковують. І зауважують: мало того, що зарплату не виплачують вчасно, так її ще свідомо занижують. За словами заступника голови Центрального комітету профспілки Георгія Труханова, у зв’язку з прийняттям Кабміном низки постанов розміри посадових окладів працівників бюджетної сфери (лікарів, вчителів, вихователів тощо) визначають не від мінімальної заробітної плати, а від довільної фіксованої суми — 545 гривень. «Фактично такі дії органів влади призвели до штучного заниження зарплати працівників бюджетних установ, яка не відповідає ні нормам законів, ні рівню потреб», — зауважує Георгій Федорович. Через таку зрівнялівку вчитель недоотримав за грудень минулого року 11 відсотків своєї зарплати, а це щонайменше 200 гривень. Передбачена ж законодавством індексація заробітної плати у зв’язку з інфляцією додасть до сімейного бюджету освітянина в січні цього року лише близько 10 гривень.

«Тут уже навіть не йдеться про забезпечення державою гарантій, встановлених статтею 57 Закону «Про освіту», за якою розмір середніх посадових окладів та ставок заробітної плати педагогічних працівників має бути не нижче серед­ньої зарплати у промисловості, — зазначає Георгій Труханов. — Для прикладу, у грудні минулого року середня заробітна плата працівників промисловості становила 2057 грн., середня ставка педагогів — 1155 грн. Тож педагоги отримують лише 50 відсотків від гарантованого законом рівня оплати праці, що триває вже понад 10 років». Аби домогтися справедливості, профспілки неодноразово зверталися до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України з вимогами скасувати незаконні урядові постанови та забезпечити дотримання трудових прав працівників. А тепер не виключають ще й акцій протесту.

Платні підручники і харчування школярів?

У Міносвіти погоджуються: ситуація у галузі не з кращих. Бюджетне фінансування значно скоротилося, а на важливих освітніх програмах доведеться заощаджувати. Недостатньо коштів, наприклад, передбачено у бюджеті на підручники та проведення незалежного оцінювання. «Реально, ймовірно, йтиметься лише про друк підручників для учнів 9–х класів та частково — для учнів з особливими освітніми потребами, — зазначає Павло Полянський. — Для проведення зовнішнього незалежного оцінювання потрібно понад 118 мільйонів. У бюджеті ж закладено близько 81. Усі ми сподіваємося на те, що ситуація змінюватиметься на краще, проте мусимо шукати шляхи заощадження». Відтак Міносвіти не виключає, що доведеться зекономити на поліграфічному виконанні сертифікату про проходження ЗНО (посиливши, щоправда, перевірку його достовірності через електронну базу). Також доведеться, швидше за все, відмовитися від проведення аудіювання з іноземної мови, адже для цього в аудиторіях, де відбуватиметься тестування, потрібно поставити техніку.

Ширилися чутки про перехід на платні підручники та харчування школярів. «Міносвіти в теперішній економічній ситуації не може підтримати таку пропозицію, адже ми розуміємо: якщо держава не зможе забезпечити дітей підручниками в умовах кризи, то так само й не всі батьки матимуть кошти на їхнє придбання для своїх дітей, — зазначає Павло Полянський. — До того ж у так званих «проблемних» сім’ях батьки й тепер, м’яко кажучи, не надто переймаються тим, як навчаються їхні діти. Розраховувати ж на те, що вони куплять книжки своїм дітям, не доводиться». 

На ремонти шкіл, комп’ютеризацію, шкільні автобуси кошти спрямовуватимуть регіонам у вигляді субвенцій із держбюджету, однак чи здатні вони допомогти реально — невідомо. «У нас триває реалізація спільного зі Світовим банком проекту «Рівний доступ до якісної освіти». І цього року в його рамках передбачена закупівля шкільних автобусів, комп’ютерів, обладнання для шкіл, спортивного інвентарю, — каже Павло Полянський. — Ми передбачаємо, що у 2009 році зможемо почати ремонти 50—70 шкіл. Це має стати суттєвою підтримкою місцевим громадям, адже з коштами на ці потреби на місцях може бути сутужно».

Економічна криза вочевидь зачепить і вищі навчальні заклади. Експерти не виключають, що вартість навчання зросте у середньому від 20 до 50 відсотків. Щоб захистити інтереси студентів–контрактників, Міносвіти внесло законодавчу ініціативу: аби не більше одного разу на рік у зв’язку з інфляційними процесами переглядалися умови контракту і вартість навчання. Водночас кількість бюджетних місць у вищих навчальних закладах цього року не зменшиться, але виші відтепер можуть брати «на контракт» практично необмежену кількість студентів.

ВІДДІЛ КАДРІВ

До травня нікого не звільнять

Поки наповненість місцевих та центрального бюджетів лишається під питанням, вчителям посадовці радять не піддаватися паніці: законність будь–яких утисків завжди можна оскаржити — це стосується і зменшення навантаження, і чуток про можливе об’єднання класів із метою економії. До того ж законом забороняється упродовж навчального року звільняти вчителя чи змінювати різко навантаження — жодних пертурбацій, принаймні до травня, адміністрації не мають права робити. «Без письмової згоди вчителя ніхто не має права йому дати менше 18 годин тижневого навантаження, — зазначає Павло Полянський. — А механічно об’єднувати великі класи в школах заборонено санітарними нормами та іншими приписами».