Діагноз: гостра фінансова недостатність

Шість років тому українські лікарі в білих халатах чи не вперше вийшли на вулицю вимагати заборговану заробітну плату й належні умови праці. «Медицину в домовину?» — питали вони у чиновників зі своїх плакатів. Відповіді, щоправда, досі не отримали, а тим часом задавнені хронічні проблеми галузі в умовах економічної скрути загострилися. І старі гасла стали знову актуальними.

«Проблеми з року в рік повторюються одні й ті ж самі, — зауважує голова Профспілки працівників охорони здоров’я Вікторія Коваль. — За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, для того, щоб у державі функціонувала сфера охорони здоров’я, відрахування від ВВП на її потреби не можуть бути меншими від 5–6 відсотків. Інакше галузі немає — вона недієздатна. Українська ж медицина багато часу фінансується в межах 2,7—3 відсотків — це навіть значно менше, ніж виділяється, скажімо, на освіту. У нас немає коштів на переоснащення та капітальні ремонти. Все, що робиться у лікарняних відділеннях, — переважно за благодійні внески або за рахунок дозволених постановою Кабміну платних послуг. Недостатньо коштів і на захищені статті — ліки, харчування пацієнтів, заробітну плату лікарям».

Бюджет покриє лише 60 відсотків від потреб медицини

Бюджет галузі покриє лише 60 відсотків від необхідних потреб, і як працювати медикам — невідомо. А ціни на харчі ростуть, вартість медикаментів збільшилася утроє, дорожчають і комунальні послуги.

Навіть столична влада не може впоратися з економічними проблемами самотужки. За даними Київської профспілки працівників охорони здоров’я, борги міської казни перед практично кожною лікарнею (принаймні ще минулого тижня) за електроенергію, медикаменти, телефон, харчування для пацієнтів сягали 300—500 тисяч гривень. Відтак медичні заклади почали відмикати від світла. «У Києві непоодинокі випадки відключення електроенергії в поліклініках за борги, — зазначає Вікторія Коваль. — Стаціонари ще не зачіпали, адже працюють і апарати штучного дихання, і штучна нирка, і барокамери для немовлят. І це була б катастрофа. Але відключення поліклінік від мережі — не менша катастрофа, повірте. Бо в дитячих поліклініках, у холодильниках, зберігається вакцина для щеплень. Дай, Боже, здоров’я тим лікарям, що врятували вакцину під час відключення! Адже вона коштує недешево, і хто в такому разі буде нести відповідальність за її якість? До того ж у поліклініках працюють від живлення баклабораторії. Якщо відключають світло, псуються дороговартісні культури, аналізи, які були зроблені напередодні, стають недійсними».

У лікарнях ні зігрітися, ні наїстися пацієнтам — норма на харчування й раніше була мізерна, а зараз і поготів. Головний лікар «Охматдиту» нещодавно заявив у пресі, що у нього залишається від державних коштів на харчування хворої дитини аж дві гривні. Приблизно на стільки має харчуватися і дорослий пацієнт, за розрахунком чиновників.

Сутужну ситуацію підтвер­джують і лікарі в регіонах. Богдан Іванов, хірург одного із районних центрів Житомирщини, визнає: місцевий «медичний» бюджет на 2009 рік покриває лише мінімальні потреби. «93 відсотки — це зарплата лікарів, усе інше піде на сплату комунальних послуг, — каже фахівець. — За що купуватимемо ліки — поки що не знаємо». Зарплату, щоправда, лікарям тут виплачують вчасно, однак оптимізму ситуація не додає.

«Ми пропонували уряду: визначтеся, скільки ви можете утримувати лікувальних закладів, які послуги спроможні профінансувати. І скажіть чітко, що повинно бути офіційно платним, аби люди знали про це, — каже Вікторія Миколаївна, — бо у нас медики опинилися в ролі заручників. З одного боку, вони не можуть надати допомогу належним чином, бо немає обладнання, ліків, з іншого — вони не мають права брати грошей із хворого. І змушені це робити, щоб надати допомогу. До того ж вони ще й найнижчу зар­плату в Україні мають — після нас за рівнем оплати праці лише агропромисловий комплекс».

Аби виплатити зарплату лікарям, доводиться брати кредити

Мабуть, держава вважає: зар­плати лікарям не потрібні — їх халат прогодує. Однак медики мають і свої аргументи: спробуйте прожити на 1170 гривень зарплати — і це заробітки лікаря з досвідом, з категорією та ще й хірургічного профілю. «Заробляють, звісно, й більше — це якщо працюють на півтори чи дві ставки. Але це скільки потрібно працювати і сил вкласти? Це не виходити з лікарні потрібно цілодобово», — обурюється Вікторія Коваль.

А тут ще й криза хмизу докладає у багаття: у деяких регіонах головні лікарі попереджають персонал про звільнення. «Це ще не масове явище, але до нас уже зверталися лікарі з Донецької, Чернівецької, Херсонської областей. У Донецьку, наприклад, вирішили, що на 50 відсотків скоротять штати санітарно–епідеміологічної служби. Хоча ніяких вказівок щодо скорочення з Мінохоронздоров’я не було. «Починається паніка — гірше вже не може бути, — говорить Вікторія Миколаївна. — Зростає й заборгованість. Тільки в Києві зарплату почали виплачувати за грудень — чимало лікарів новорічні свята зустріли взагалі без грошей. Була заборгованість по Черкаській, Луганській областях. Є і вкрай тривожні факти: наприклад у Брянці, що на Луганщині, місцева влада змушена була взяти кредит на півроку під 30 відсотків, аби виплатити заборговану зар­плату». У Міністерстві охорони здоров’я України розводять руками: кошти, передбачені держбюджетом на 2008 рік, перераховані до місцевих бюджетів у повному обсязі. А тому відповідальність за затримку виплати заробітної плати в бюджетній сфері ще за минулий рік лежить на органах місцевого самоврядування.

Порозуміння з урядом у питанні оплати праці медики поки що не знаходять. Мовляв, Кабмін прийняв низку постанов, які порушують усе трудове законодав­ство, і встановлює розмір зарплати одноосібно — без погодження й консультацій із профспілками. «Ми зверталися і в Міністерство юстиції, і в прокуратуру. Тому що нонсенс, коли базовий показник заробітної плати «бюджетників» менший, ніж мінімальна заробітна плата», — зазначає Вікторія Миколаївна.

Панацея є!

Микола Поліщук, голова Національної ради з питань охорони здоров’я населення України, все ж бачить для медицини вихід із кризи: аби зменшити витрати на неї, державі потрібно берегти здоров’я українців, популяризувати здоровий спосіб життя. Тоді й пацієнти менше звертатимуться до лікарів — не потрібно буде платити за обстеження, аналізи, за ліки. «Необхідно раціонально використовувати наявні кошти і ресурси, — зауважує фахівець. — Міністерство повинне визначити перелік життєво необхідних медикаментів для пацієнтів. І 80 відсотків цих ліків можуть бути вітчизняного виробництва. Так само, як обладнання — до того ж це ще й робочі місця, податки. І слід здійснювати замовлення безпосередньо у заводів–виробників». Ще, на думку пана Миколи, міністерство мусить децентралізувати цільові програми — діабет, онкологію, серцево–судинні захворювання, туберкульоз, а гроші дати на місця. «Щоб кошти йшли на пацієнта, а не на закупівлю обладнання», — зауважує колишній міністр охорони здоров’я. На його думку, слід на період економічної скрути зупинити будь–яке капітальне будівництво та ремонти. «Іще в умовах кризи дуже важливо розвинути інститут загальної сімейної практики. Це дозволить зекономити кошти як мінімум на 40—50 відсотків, — переконаний Микола Поліщук. — А закладам охорони здоров’я необхідно надати статус самостійних об’єктів господарювання — неприбуткових підприємств із замовленим обсягом зробленої роботи. Тоді одразу зникнуть зайві ліжкомісця. Ще частину закладів охорони здоров’я варто перепрофілювати у заклади медико–соціальної реабілітації і віддати їх у соціальну службу. Тоді для галузі буде відчутна економія».