«Женевський Папа»

Протестантські церкви Швейцарії та світу визначили 2009 рік роком вшанування пам’яті та спадщини Жана Кальвіна, засадничої фігури Реформації. Цього липня виповнюється 500 років із дня народження цього французького теолога, філософа, засновника кальвінізму та «батька» протестантизму, одного з найбільших гуманістів у європейській історії.

«Кальвін був реформатором–пророком, він посіяв іскри руху, який поширився на всі чотири сторони світу. Більше 80 мільйонів християн у 107 країнах світу живуть за його вченням і спадщиною», — сказав на відкритті року Кальвіна генеральний секретар Світового союзу реформаторських церков Сетрі Нйомі. Женева ще довго після смерті Кальвіна залишалася головним центром поширення реформаторської теології, тому її й досі часто називають «містом Кальвіна».

Повстання проти католицизму

Реформація Като­лицької церкви, яку започаткували Мартін Лютер та Жан Кальвін, мала визначальний вплив не лише на зміни в церковному житті, а також на перебіг світової історії. Кальвін був молодшим від Лютера на 25 років і значно радикальнішим. Він першим систематизував реформаторський рух, визначив ідеологію та напрямки змін. Кальвін та його однодумці повстали проти тодішніх недоліків Католицької церкви, зайвої пишноти обрядів, внутрішніх інтриг, за якими забувалося вчення Ісуса, також проти розбещеності тодішніх європейських монархів, їхньої необмеженої влади. Вони демократизували богослужіння, відмовилися від пишноти інтер’єрів католицьких храмів на користь майже повного аскетизму, намагаючись зробити релігійність внутрішнім світом людини.

Хоча Кальвін ніколи не мав світської влади, але за роки перебування в Женеві зумів встановити в місті жорсткий режим, тому його прозвали «Женевським Папою». За вплив на життя церкви та перебіг історії Європи його також називають «Аристотелем Реформації», «лікургом християнської демократії». Головні засади свого вчення він виклав у виданій 1536 року книзі «Настанови в християнській вірі», яку зараховують до найвизначніших релігійно–філософських творінь. Він фактично заперечував окремі моменти вчення Ісуса, яке стверджує, що Царство Небесне дістанеться вбогим, та притчі Христа про пташок, які не сіють і не жнуть, а все мають. Кальвін ствер­джував, що бідна людина не мила Богу, а багата — так. Богослов–реформатор вважав, що багатство людини, якщо воно нажите чесною та важкою працею, не є гріхом. Гріхом є чванитися багатством, тому за його доби в Женеві били дзеркала, засуджували жінок за пишні зачіски та закрили всі театри. Критики Кальвіна вважають, що він був звичайним скупердяєм і занудою, без почуття гумору. Попри це, організація і характер кальвіністської церкви були значно демократичнішими, ніж католицької.

Кальвін був середнього зросту худим чоловіком, який споживав їжу лише раз на добу. Він мало спав, ніколи не забував про свої обов’язки та дані обіцянки. Власні переконання вважав важливішими за життя.

Оскільки Реформація включала в себе політичні, економічні та культурні аспекти, то її поширення Європою супроводжувалося війнами та буржуазними революціями, якими Старий континент прощався з феодальним укладом та входив у добу раннього капіталізму. Під час цього суспільно–релігійного переродження кальвінізм переміг у низці країн Європи: Швейцарії, Франції (гугеноти), Шотландії (пресвітеріанство), Голландії та Англії. Кінцем Реформації прийнято вважати підписання Вестфальського миру 1648 року, за результатами якого релігійний чинник перестав відігравати важливу роль у європейській політиці.

Мур Реформації

Це один із найбільш монументальних пам’ятників Європи завширшки 100 метрів та заввишки 5,5 метра на вшанування Жана Кальвіна, його сподвижників і самої Реформації. Він розташований у Бастіонному парку і отримав таку назву через те, що прилягає до міської бастіонної стіни. Під нею, власне, і розташовано монумент, а навпроти — через парк — заснований Кальвіном у 1559 році Женевський університет. 1908 року з 71 проекту, надісланого на конкурс, мерія обрала проект чотирьох швейцарських архітекторів. Його розпочали реалізовувати 1909 року, тобто в 400–ту річницю з дня народження Кальвіна та 350–ту річницю заснування університету, видатні французькі скульптори Поль Левандовський та Анрі Бушар. Роботи було завершено 1917 року. Центральну частину монументу складають чотири скульптурні зображення найвидатніших представників Реформації: Вільгельма Фареля (запровадив Реформацію в Женеві), Жана Кальвіна (він розташований трохи попереду інших трьох фігур), Теодора де Безе (був першим ректором Женевської академії) та Джона Нокса (запроваджував Реформацію в Шотландії).

Автор цих рядків був приємно вражений атмосферою в Бастіонному парку та біля самого Муру Реформації. У парку сучасні студенти–кальвіністи відпрацьовували науку з ноут–буками в руках просто на зелених галявинах парку, а на східцях перед фігурами чотирьох кальвіністів розташувалися дітки, для яких учителька проводила урок історії безпосередньо перед «наочним посібником».

Святий і блудниця

Жан Кальвін помер у Женеві 27 травня 1564 року. Хоча лише за п’ять років до смерті отримав громадянство Женеви, його поховали там, де знайшли останній спочинок найкращі сини і дочки міста: як швейцарці, так і відомі іноземці, які довго мешкали в Женеві і побажали залишитися тут назавжди. Наприклад, на Королівському цвинтарі поховані донька Федора Достоєвського — Софія та славетний аргентинський письменник Хорхе Луїс Борхес. Місце поховання Кальвіна прикриває скромна могильна плита, на яку, за заповітом померлого, не можна класти квітів. На плиті викарбувані лише ініціали померлого — J.C.

За кілька століть існування Королівського цвинтаря тут поховали лише 350 осіб. Одним з останніх такої честі удостоївся комісар ООН із прав людини, бразильський дипломат Серджіо Вієра де Мелло, який став однією з 55 жертв замаху терористичної організації «Аль–Каїда» на штаб–квартиру ООН в Багдаді 2003 року. Тому можна зрозуміти обурення та подив значної частини мешканців з приводу нещодавнього рішення міськради Женеви перепоховати на Королівському цвинтарі 9 березня цього року... найславетнішу повію міста Гріселідіс Реаль, яка померла 2005 року у віці 75 років і наразі покоїться на звичайному цвинтарі.

Йдеться не про звичайну повію, а найвідомішу куртизанку Європи другої половини ХХ століття, яка була «за сумісництвом» письменницею, суспільною діячкою та захисницею прав секс–працівників (як у нашу добу політкоректності називають повій обох статей). Перепоховання мадам Реаль підтримують не лише депутати міськради та мер Женеви, а й значна частина інтелектуальної еліти міста. Але це вже тема для іншої історії.

ДОВІДКА «УМ»

Рік Кальвіна було започатковано ще 2 листопада минулого року біля Муру Реформації (монумента Кальвіну та його сподвижникам) у Женеві. Головні урочистості та заходи також відбуватимуться у Женеві, оскільки Кальвін 25 років прожив у цьому місті, зробив його столицею французького протестантизму та інтелектуальним центром Європи, звідси розіслав своїх «апостолів» поширювати ідеї Реформації Європою, тут помер 1564 року і тут похований. У рамках року Кальвіна відбудеться низка виставок у женевському Міжнародному музеї Реформації, театральних постановок на відкритих сценах у виконанні театру імені Жана Кальвіна та інших театральних колективів, лекцій і концертів. На травень запланована міжнародна конференція «1509–2009: Кальвін та його впливи». Буде видано нову фундаментальну біографію Кальвіна авторства Крістофера Елвуда. Кульмінацією урочистостей стане офіційна церемонія в Женеві 10 липня, в день народження реформатора, на яку запрошені світові релігійні та політичні лідери. Рік закінчиться 1 листопада великим концертом у женевському соборі святого Петра, який Кальвін зробив кафедральним.