Дуетом на естраді нині нікого не здивуєш. Як у нас, так і в сусідній країні, куди ми сумлінно й регулярно поставляємо свої таланти. Просто голова йде обертом: Могилевська співала з Пономарьовим, Павлік — iз Рудницькою, Орбакайте — з Руссо, Пугачова — з Галкіним, а Кіркоров та Распутіна, з огляду на свою колоритність, ще довго залишатимуться поза конкуренцією у цьому симбіозі яскравих індивідуальностей. А от віддати свій талант у тріо — такий крок сьогодні в новинку. І саме його зробила чарівна Ані Лорак, заспівавши разом зі своїми колегами по зірковому цеху Наталкою Могилевською й Таїсією Повалій у святковому восьмиберезневому концерті «8 матриця», який транслюватиме канал «1+1». Виконували пані пісню «Как упоительны мужья по вечерам», яку спеціально для цього проекту переписали з відомого хіта «Как упоительны в России вечера». Вийшов такий собі романс про те, як дістали артисток їхні чоловіки. Так, Ані Лорак своїм прекрасним голоском нарікатиме, що їй уже набридло слухати хропіння щоночі, а вечеря при свічках закінчується завжди однаково... Для того, щоб бути особливо переконливою, Ані Лорак одягла прозору сукню, оздоблену хутром і вишивкою. У ній вона виглядала дуже сексуально. Хоча сексуально вона виглядає завжди. Як казала колись Руся Писанка в «Стране советов», коли на гостину до неї прийшла Ані Лорак: «Дорогие женщины, уберите своих мужей от экранов телевизоров».
Це не єдина новина, що надійшла зi штабу співачки — нещодавно Ані Лорак презентувала також новий кліп на пісню «Три звичних слова» та диск з дванадцятьма новими композиціями, написаними самою співачкою. Кліп, який сьогодні крутять чи не всі музичні канали, зняв Семен Горов. Це відео можна сміливо назвати гімном любові у найширшому розумінні цього слова: його до неї, його до нього, її до неї, перед камерою обнімаються панки, моряки, «татуподібні» дівчата — кохання нині має значно більше конфігурацій, ніж просто чоловік та жінка.
1
Три звичних слова
Обов'язково
Мені ти скажеш їх
І буде так
Два літаки на зліт
Один на захід
А другий десь на схід
Я люблю тебе, так люблю тебе
Доля нас звела не випадково
Я люблю тебе, так люблю тебе
Повтори ще раз
Мені їх знову
Три звичних слова.
2
Кінець розмови
Рука іще в руці
Три звичних слова
Три крапки у кінці
Чому все так
Це наша перша ніч
Той хміль від слів,
Що шепотів мені
Я люблю тебе, так люблю тебе
Доля нас звела не випадково
Я люблю тебе, так люблю тебе
Повтори ще раз
Мені їх знову
Три звичних слова.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
