Валерій Хорошковський: Усі люди для Тимошенко є ресурсом для споживання

«За одну нараду, протягом 40 хвилин, вона могла назвати мене і другом Фірташа, і рятівником української нації», — згадує Валерій Хорошковський амплітуду характеристик, які він чув від Юлії Тимошенко. Зараз у їхніх стосунках, схоже, стався остаточний розрив. Вони виявилися заручниками неправильних уявлень один про одного. Тимошенко не отримала лояльності «Інтеру», Хорошковський — плацдарму для повернення у велику політику, пише сайт «Українська правда». «Україна молода» подає уривки з інтерв’ю донедавна головного митника країни, призначеного два дні тому першим заступником СБУ, цьому інтернет–виданню.

— Ви заявили, що Юлія Тимошенко вела з вами переговори про продаж каналу «Інтер». Про що саме йшлося?

— Ці переговори були неодноразовими. Вони почалися буквально з перших днів, як ми почали працювати: вона — як Прем’єр–міністр, і я — як керівник митної служби.

— Як Тимошенко аргументувала вам необхідність продажу «Інтеру»?

— Знаєте, у Юлії Володимирівни специфічне сприйняття свободи слова. Вона вважає, що свобода слова має бути розвинена рівно настільки і доти, поки вона підтримує її особисто. Спершу між нами була просто величезна кількість суперечок про те, що показує канал «Інтер», як він це показує.

— Будучи Прем’єр–міністром, Тимошенко давала вам вказівки про програмне наповнення «Інтеру»?

— Більше того, давала рекомендації, кого звільнити з журналістів.

— Тимошенко сказала, які іноземні інвестори хотіли купити «Інтер»?

— Послухайте, та які іноземні інвестори? Про що ми говоримо? Сам процес переговорів був досить цікавий. Безумовно, у Юлії Володимирівни було бажання купити канал собі особисто. Але не особисто на ім’я Тимошенко, а так, щоб контролювати канал «Інтер».

Я відповів Юлії Володимирівні: «У мене як бізнесмена немає перешкод для продажу. Єдине — питання ціни. І одна умова: всі гроші мають бути легальні. Це не повинні бути гроші незрозумілого походження, з офшорних зон». Це додало певного дискомфорту до розмови.

Я пояснив: «Ми на «Інтері» провели чималу підготовчу роботу до IPO, у нас чиста компанія. І я не хочу отримати гроші незрозуміло звідки». Власне, після цього з’явилися розмови про якихось інвесторів.

— На підставі чого Тимошенко зробила заяву, що «Інтер» належить Дмитру Фірташу?

— Мені здається, це застосування фашистських технік. Ти створюєш образ ворога, а потім, як на шампур, нанизуєш усе, що тобі заважає. Фірташ був зручний у цій ролі. Благо, ворог був увесь час віртуальним, Дмитро не виходив на публіку, не спілкувався з журналістами.

Відповідно, був хороший ґрунт для підготовки суспільства до образу ворога як такого.

Хоча, коли мені кажуть, що все повинно бути без посередників, я бентежусь. Невже Юлія Володимирівна хоче і пошту сама відвозити безпосередньо тим, кому її адресовано? Я зараз не агітую за посередників у газі, ця тема мені не цікава.

Отже, з Фірташа було створено образ ворога. А потім була заява Юлії Володимирівни: «Як виявилося, Фірташ і Хорошковський — одна команда» (сміється). Це була така хороша театральна фраза.

Насправді Юлія Володимирівна чудово знає історію наших стосунків із Дмитром Фірташем. Її все влаштовувало, поки я приносив гроші до бюджету і витримував якусь позицію — жорстку, законну, але в питанні пріоритетів прибуткова частина бюджету була на першому місці.

Тепер, коли ми ввійшли в економічну стагнацію, в кризу, в несприятливу для імпорту ситуацію, то для Юлії Володимирівни змістилися пріоритети. На перше місце вийшли питання газу. Звідси відразу змінилося ставлення Юлії Володимирівни до мене. І тут вона сказала: «Як виявилося, Хорошковський і Фірташ — одна команда...»

Зверніть увагу, таку ж дискредитаційну політику проводять щодо Арсенія Яценюка.

— Хоча ще два місяці тому заради Яценюка БЮТ блокував трибуну парламенту.

— Так, це було не так давно. Всім людям із тверезою головою не потрібно забувати цих фактів. Якщо хтось думає, що можна домовитися, то хай уважно вивчить, що відбувається. Насправді всі люди для неї є ресурсом для споживання. Поки ти потрібний — тебе обціловуватимуть. У ту ж секунду, коли ти став заважати, — тебе готові затоптати.

Наприклад, мені вже відомо, що дано завдання шукати на мене компромат або вигадати його. Отже, найближчим часом ми станемо свідками реалізації цього сценарію. Людям із тверезою головою, які перебувають поряд із нею, я б радив ознайомитися з історією. І хай не тішать себе ілюзією. Тому що інколи людям здається: «Всі довкола дурні, а я один розумний, і я зможу побудувати з нею стосунки».

Існують ризики для всієї країни. Україна повинна робити вибір тверезо. Я в цьому випадку не є ні її опонентом, ні захисником. Я намагаюся знайти із ситуації раціональний вихід.

Україна має право бути нормальною країною. Якщо ми прагнемо європейської моделі розвитку, то ні бізнес, ні прості люди не повинні залежати від того, хто Президент і хто — Прем’єр–міністр.

— Скажіть, коли вас призначали, чи обговорювали ви з Тимошенко питання вашої лояльності не лише як керівника митниці, а й як акціонера телеканалу?

— Я відразу обумовив, і Юлія Володимирівна прийняла таку умову, що я заходжу на пост керівника митниці, а не для того, щоб «Інтер» говорив на її користь. Спочатку я як керівник митниці був украй лояльний, виходячи з того, що намагався максимум забезпечити доходи бюджету. Коли мене призначали на посаду, мені поставили конкретне завдання: «Чи зможу я вдвічі збільшити доходи?» Я взяв на себе ці зобов’язання. Ми цього добилися, свідченням чому була Почесна грамота Кабінету Міністрів.

Але відомо: від любові до ненависті — один крок. Ти хороший доти, поки дотримуєшся логіки Прем’єр–міністра. Але якщо твоя логіка, навіть підтверджена законодавством, суперечить завданням Прем’єр–міністра, то любов закінчується.