«Із людей ми робимо риб»

Клуб «Оздоровлення з усмішкою», який не так давно відкрився в Черкасах, об’єднує прихильників водної зарядки. Колишні пацієнти вирішили поставити себе на ноги власними силами — за допомогою «плавзасобів», самотужки скомпонованих із пластикових пляшок, пінопласту та мотузок. І тричі на тиждень — у понеділок, середу та п’ятницю — ці люди поспішають у басейн по вулиці Чехова. Саме там відомий на Черкащині ентузіаст водних процедур, 62–річний Олександр Толбатов, проводить заняття за власною методикою.

Пляшка додає здоров’я

Десять років тому Олександр Толбатов важив 120 кілограмів, його систолічний тиск «зашкалював» за 200 міліметрів ртутного стовпчика (при нормі 120), а ноги нагадували валянки. До того ж чоловіку видалили селезінку і пропонували прооперувати хребцеві грижі, яких ескулапи нарахували аж сім штук. За ту операцію в Києві черкащанину треба було викласти дві тисячі доларів. Від хірургічного втручання Толбатов відмовився, хоча й почувався недобре. Ноги часто набрякали, ходити було важко...

Незважаючи на стан здо­ров’я, влітку вони з дружиною ризикнули поїхати на море. Наперекір долі. Але плавати з хворими кінцівками Олександр Миколайович все одно не зміг: ноги постійно тягли його на дно. Правда, та поїздка стала для чоловіка знаковою: на морі він побачив, як собака грається з пластиковою пляшкою і ніяк не може потопити легку «здобич». Тоді Олександр Миколайович і подумав: «За допомогою таких пляшок я теж міг би плавати». Саме на морі він і вирішив, що від «пишного букету» своїх болячок спробує рятуватися за допомогою водних процедур.

Уже в Черкасах чоловік напхав у сітку дволітрових пластикових пляшок і пішов до Дніпра. Але пляшки тріскалися, у них набиралася вода. Тож Толбатов узявся вдосконалювати свій плавзасіб. «Завантажив» у кожну таку пляшку крихти пінопласту, потім зв’язав їх докупи — і вийшов оригінальний рятувальний жилет. Через деякий час він розмістив на спині непарну кількість пляшок, аби вони під час плавання ще й масажували хребет. Олександр Миколайович завжди наголошує, що винайдений ним жилет добре утримує людину на воді. Плавець лежить на водній поверхні, наче на ліжку. І це дає змогу робити водну гімнастику з комфортом, напружуючи потрібні групи м’язів.

Тривалий час Олександр Миколайович робив водну зарядку в пластиковому «жилеті» просто неба. Щодня вранці і ввечері рушав до водойми, навіть у великі морози не робив перерву. Пірнав в ополонку, потім робив пробіжку, і знову — в ополонку. Результати такого оздоровлення з’явилися вже незабаром. Вага у чоловіка зменшилася до 90 кілограмів, вирівнявся тиск. Тепер Толбатов запросто пішки виходить на дев’ятий поверх і не знає, що таке задишка. Більше того, колишній хворий ще й рекорди ставить! Наприклад, зумів перепливти Кременчуцьке водосховище, а ще подолав 90 водних кілометрів Дніпром від Канева до Черкас. Такі успіхи спонукали черкащанина робити добру справу для інших, тому він охоче ділиться своїм досвідом з усіма бажаючими. У Черкасах, коли Толбатов приходить плавати на Дніпро, навколо завжди збираються такі ж ентузіасти, які хочуть зміцнити своє здоров’я.

«Вихідці з Черкас розвезли мою методику оздоровлення на воді й по інших містах України. Є такі ентузіасти в Росії, Литві, Латвії, Естонії, навіть на острові Маврикій та в Португалії і Німеччині. А не так давно я побував у Вінницькому реабілітаційному центрі «Промінь», де розповів про свою методику оздоровлення і подарував їм жилет», — говорить Олександр Миколайович.

«Набирати швидкість» у воді допомагають ласти для рук

Цієї зими черкащанин уперше вирішив не переривати навчання новачків холодної пори року. І перебрався із людьми, які опанували ази водної гімнастики, до басейну. Це щоб не втрачати час і до настання тепла навчити людей не боятися глибини та вміло поводитися з рятувальними жилетами.

«Навесні плануємо перейти на Дніпро і проводити водну зарядку вже на природі», — розповідає «Україні молодій» Олександр Миколайович, демонструючи місце занять клубу «Оздоровлення з усмішкою». Група ентузіастів, з якою працює Толбатов, збирається у цьому басейні тричі на тиждень після обіду. Олександр Миколайович каже, що оздоровлення у клубі проходять люди після інфарктів, інсультів, із проблемною спиною, ДЦП. «Колись я врятував себе. Тепер показую водну гімнастику іншим», — пояснює мені Олександр Толбатов, одночасно допомагаючи своїм колегам зав’язувати рятувальні жилети власного виготовлення.

У басейні, окрім звичної гімнастики, ентузіаст придумав ще одну ефективну вправу для розтягування хребта. «Он бачите, біля стіни мотузка прив’язана? — показує рукою черкащанин. — Коли людина одягає жилет, спускається в басейн і тримається на воді, ми приєднуємо ту мотузку до ніг. Людина починає пливти, але з місця не зрушує — мотузка тримає плавця на місці. Це дозволяє розтягувати хребет, накачувати м’язи. І людина стає сильнішою». Цікаво, що «набирати швидкість» у воді людям допомагають ще й ласти для рук. Ці засоби винайшов друг Олександра Миколайовича, такий самий ентузіаст здорового способу життя — Анатолій Вялець. Цього чоловіка теж мучили грижі хребта, дуже боліла нога, але завдяки водній зарядці він забув про всі свої болячки.

«Зброя Іхтіандра»

«Подивіться на ласти для рук, які я винайшов», — пропонує пан Анатолій, показуючи різнокольорові пластикові ласти, які лежать на краю басейна. — І порівняйте з ними магазинні, до яких плавець наче прикутий. А у нас таке кріплення, що можна ласти у воді скинути і, наприклад, око витерти чи носа почухати». Пан Анатолій жартує, що в басейні вони з Толбатовим «із людей роблять риб». Бо вже після кількох занять члени клубу почуваються у воді, як справжні риби. А ще він зізнається, що мріє, аби знайшлися в Україні виробники, які б узялися виготовляти запатентовані ним ласти для рук. Каже, що чув, ніби в Голлівуді знімають кіно про людину–амфібію, тож шукав в інтернеті їхній сайт, аби запропонувати свій винахід для того фільму. Сміється, що його ласти для рук Іхтіандр міг би використовувати під водою як ріжучий предмет для боротьби з акулами.

Кожне заняття клубу «Оздо­ровлення з усмішкою» триває у басейні дві години. Керує процесом Олександр Толбатов. Він показує вправи, слідкує за їхнім виконанням. Члени клубу, з якими довелося спілкуватися, говорять, що такі заняття додають їм і доброго здоров’я, і гарного настрою.

«Наш Олександр Мико­лайович — така людина, якою не можна не захоплюватися. Його невичерпна енергія та неабиякий ентузіазм передаються й нам. Він поставив мене на ноги після операції, і я йому за це дуже вдячна», — говорить «УМ» черкащанка Алла Литвиненко.

Доля звела з Толбатовим і черкащанина Олександра Загрубу. Вісім років тому цей чоловік переніс інсульт, після якого ліва частина тіла була паралізована, не згиналася нога. Неймовірно, але вже через два заняття водною гімнастикою за системою Толбатова нога почала згинатися, а тепер і рука слухається.

«Ви не повірите, але я була отака зігнута. А тепер бачите, яка рівненька», — підходить до нас і пенсіонерка Лідія Гальченко. Вона говорить, що таке диво сталося з нею вже через п’ять сеансів водної терапії, хоча проблеми зі спиною мала з 90–х років минулого століття і постійно лікувалася. А тут уже після третього сеансу перестала приймати знеболюючі таблетки.

Цікаво, що переймати досвід до черкаського ентузіаста приїздять люди з інших регіонів України. У той день, коли ми бесідували з Олександром Миколайовичем, у нього на стажуванні був підприємець із Сум Юрій Кучеренко. Чоловік розповів, що прибув до Черкас, бо самого давно турбує остеохондроз. Похвалився, що вже через кілька занять (звісно, під пильним оком Олександра Миколайовича) навіть ризикнув пірнути в ополонку на Дніпрі й дуже був цим задоволений. А ще пан Кучеренко поділився намірами відкрити групу оздоровлення за системою Толбатова для своїх земляків у рідних Сумах.

За словами Олександра Толбатова, протипоказань для занять водною гімнастикою немає зовсім. Головне, аби кожна людина слухала своє серце та не дозволяла собі перевантажуватися. Заняття водною гімнастикою, переконаний він, мають бути посильними. А тоді й результат буде вражаючим!