Інвестиції у Бурлюка

Емігрант Давид Бурлюк у похилі роки все мріяв про виставки на батьківщині, але батьківщина виявилася злопам’ятною і, впустивши того, хто на початку століття роздавав «ляпаси громадським смакам», у 1956—1965 роках на територію СРСР, влада не дозволила надрукувати ні рядка з того, що писав Бурлюк­поет і теоретик, показати жодної картини, які намалював Бурлюк­художник. Між іншим, успішний художник, якого називали «американським Ван Гогом», батьком не тільки росій­ського, а й японського футуризму. Поступово уродженець Харківської губернії повертається у свідомість своїх земляків, і виставка в Київському музеї російського мистецтва, яка відкрилася в минулу п’ятницю, найсвіжіший приклад. А крім того, є щорічні пленери в Чернянці Херсонської області, яка у «срібні віки» була гніздом футуризму і штабквартирою футуристичного угруповання «Гілея», є музей Бурлюка при Олександрійській гімназії в Сумах, є плани влітку­восени цього року показати велику виставку з музейних колекцій (ранні, найцінніші, роботи Бурлюка переважно знаходяться в музеях) та приватних збірках. Загалом плодовитий художник, сподвижник Хлєбнікова, Маяковського, Кручених, Лівшиця, Ларіонова, намалював понад 3000 робіт.

Виставка «Український батько російського футуризму» з приватної колекції двох київських бізнесменів, представляє переважно американський період Давида Бурлюка. Добротно виписані натюрморти — «Квіти у вазі», «Флоридський букет», «Букет», «Натюрморт», «Жива троянда», пейзажі, написані в чистих, дитячих кольорах із флером імпресіонізму — «Узбережжя Флориди», «У доку», «Південне узбережжя». «Американський період безумовно не найсильніший у творчості Бурлюка, — каже «УМ» директор Київського музею російського мистецтва Юрій Вакуленко. — Це більш комерційні роботи, але все одно цікаві. Колекція і виставка формувалися за принципом доступності робіт, а весь ранній, найцікавіший і найважливіший з точки зору історії мистецтва Бурлюк знаходиться в музейних колекціях. У нашому музеї, наприклад, є вісім робіт». Крім флоридської натури, намальованої без експериментів, чисто, рівно і майстерно, на виставці можна побачити й Бурлюківські «бурління», художні пошуки — є майже реалістичний «Портрет сина» 1930х років, є приземкуваті фігури на тлі низького неба — «Рибалка на палубі», «Хлопець із конем», «Чоловік на санях», «Дитина з конем» — побутові сценки з людьми того ж періоду, дві чи три роботи символічно­футуристичного спрямування, пошуки на межі примітивізму та експресіонізму.

Утім ми обговорюємо зараз період і настрій явлених світові картин Бурлюка виключно тому, що два київські бізнесмени, які займаються автомобільним бізнесом, незадовго до кризи вирішили освоїти інший вид інвестування — в мистецтво. За словами Юрія Вакуленка, поштовх колекції дали якісь роботи, залишені одному з них у спадок, за кілька місяців чисельність картин Давида Бурлюка, які стають дедалі моднішими і на світових аукціонах ростуть у ціні, досягла 37. До колекції підключили фахівців — провели експертизу на автентичність робіт, замовили мистецтвознавчу оцінку, а щоб колекція виросла в ціні, вирішили її музеїфікувати — за цим терміном стоїть оприлюднення колекції, себто виставка, видання каталога і преса. Експертизу на справжність робив Юрій Вакуленко, а вступну статтю до каталогу, який видали, між іншим, в дуже якісній поліграфії тиражем 1000 примірників, писав відомий мистецтвознавець Дмитро Горбачов. Хоч каталог і коштує 100 гривень, за словами директора музею, на касі вони розлітаються, як печені пиріжки.

ДО РЕЧІ

«Цей проект, — розповідає «УМ» Юрій Євгенович, — породив ідею іншого, в цьому році — у теплий період ми хочемо не тільки зібрати велику виставку робіт Давида Бурлюка з музейних і приватних збірок, а й у дворі музею за допомогою сучасних художників і кураторів зробити футуристичні перформенси бурлюківського спрямування. Тоді видамо повноцінний альбом, з Дмитром Горбачовим про принаймні велике мистецтвознавче есе ми вже попередньо поговорили. А він, як і Бурлюк, працює швидко».