«Генні барони» на чорноземах

Нещодавно профільний комітет Верховної Ради повідомив, що він затвердив черговий законопроект про застосування генно–модифікованих організмів. Прикметно, що ця інформація з’явилася одразу ж після новин у російських та українських ЗМІ: карантинні служби РФ затримали та повернули назад три тисячі тонн сої українського виробництва, яка буцімто містила ГМО. Таким чином, частково підтверджується інформація незалежних експертів, що наша батьківщина неквапно, але невпинно перетворюється на своєрідний оазис «генетичної» контрабанди — такий собі варіант «золотого трикутника», що спеціалізується на модифікованих рослинах. А невдовзі, можливо, і тваринах...

Острів Україна

Як відомо, жодному вченому у світі не вдалося довести, що генно–модифіковані продукти псують здоров’я. Так само, як і не існує переконливих доказів, що вони не шкодять. Тому більшість держав ухвалила соломонове рішення: продукти з ГМО не забороняти, але обов’язково повідомляти покупця, що цей товар містить модифіковані гени. Японія та Австралія встановили верхню межу на рівні 5%, Євросоюз та більшість інших дер­жав, серед них, до речі, і Росія, домовилися маркувати від 0,9%. Тобто якщо продукт містить 0,9% ГМО, виробник зобов’язаний зазначити це на упаковці товару. Україна, демонструючи свою ментальну близькість до євроцінностей, також спробувала запровадити «обмеження 0,9%».

Власне кажучи, виробники готувалися наносити спеціальні позначки на свій товар ще восени 2007 року. Але уряд Віктора Януковича, готуючись до відставки, несподівано для всіх скасував своє рішення — ГМО дозволили не маркувати. Чому новий Кабмін не звинуватив своїх попередників у корупції та показово не запровадив ще жорсткіше обмеження — ми можемо тільки здогадуватися. Можна сказати тільки, що у статусі–кво зацікавлений серйозний транснаціональний бізнес. Тим паче, уряд Юлії Тимошенко мав навіть формальний привід діяти рішуче: Всеукраїнська екологічна ліга подала на уряд до суду — і виграла процес. Феміда своїм рішенням зобов’язала Кабмін виконувати свою ж власну постанову. Але на цьому все й затихло. Нині у нашій державі виробники генно–модифікованих продуктів нічого нікому не зобов’язані.

«Найкраща система захисту та інформування споживачів створена в Євросоюзі: реєстрація ГМО, що доступна вченим, виробникам, споживачам, — розповідає «УМ» начальник лабораторії молекулярно–генетичних досліджень «Укрметртестстандарту» Руслан Голубець. — Тож кожен охочий може довідатися про хід випробувань, їхні результати, для яких саме цілей призначена продукція: це, скажімо, продукти харчування чи сировина для виготовлення палива. Дуже серйозно до ГМО ставляться у Росії — створюють лабораторії, виробляють обладнання для аналізу продуктів. Для цих програм виділяють фінансування. І тільки ми — мов якийсь острів...».

«На вашій картоплі лист, бува, не «Новий»?

Експерти стверджують: за останні десять років посіви «мутантів» у світі зросли у 40 (!) разів і становлять близько 85 мільйонів гектарів. В Україні вирощувати ГМО у відкритому ґрунті заборонено законом. Але, як і у випадку з маркуванням, його просто–напросто ніхто не виконує. «За нашими даними, трансгенну сою в Україні вирощують на площі понад мільйон гектарів, — стверджує «УМ» перший заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко. — Це близько 80% усієї сої, що вирощується у країні».

У тому, що наша соя «нечиста», переконують торговельні скандали. Найголосніший стався ще за п’ять років до випадку на російському кордоні. Тоді Німеччина зі скандалом завернула до України дуже велику партію генетично модифікованої сої. Втім схожа тенденція спостерігається й на світовому ринку — там трансгенної сої вирощують не менше 70%. Але якщо їхній споживач знає, що він споживає «мутанта», наш здогадується про це тільки із стрічки новин.

«На другому місці серед продукції генних інженерів — кукурудза, — каже Руслан Голубець. — 40% світового врожаю містять модифіковані гени. Не відстає й ріпак. Єдиний плюс, що його зазвичай використовують для виробництва біопалива і дуже рідко — у харчуванні. Дуже часто ГМО знаходять у помідорах, картоплі». А також — у цукровому буряку, кабачках, полуниці, цикорію. І навіть — у пшениці.

Фахівці, що знаються на проблемі, з певною обережністю ставляться до продукції вітчизняного картоплярства. Принаймні, купуючи свіжі бульби, завжди цікавляться і щиро радять іншим довідатися про «історію» цього врожаю. Адже саме цей традиційний вітчизняний овоч став першим генним «мутантом», який ще в 1997 з дозволу уряду почали вирощувати у промислових масштабах — на експериментальних полях Волині, Рівненщини, Київ­щини та Черкащини. Сорт назвали «Новий лист». Транснаціональні виробники навіть хотіли зробити Україну плацдармом для вирощування насіння ГМО–картоплі для Європи, але через два роки аграрне відомство винесло негативний вердикт, і понад тисячу тонн бульб закопали на Черкащині. Втім деякі екологи дуже сумніваються, що тоді вдалося закопати всю модифіковану картоплю і що її нині не вирощують у дрібніших масштабах.

Чимала проблема генно–модифікованих рослин у тому, що вони часто запилюються із звичайними рослинами. І фермер іноді навіть не здогадується, що вирощує «мутанта». «Такі випадки вже були зафіксовані у Канаді та США, — розповідає пані Тимочко, — і коштували тамтешнім аграріям мільйонних штрафів».

Селянин, який, усупереч офіційній забороні, вирощуватиме модифіковані рослини, ризикує двічі. Перший раз, коли експортує товар і не повідомляє про ГМО у супровідних документах, і другий — коли просто засіває свої поля контрабандним насінням. Адже компанії, які продають цей товар, реєструють його як свою інтелектуальну власність, а потім ревно захищають можливі прибутки. Канадські та американські фермери програли в судах усі (!) процеси за обвинуваченням у висіванні «контрабандного зерна». «Коли представника фірми–виробника трансгенної продукції «Монсанто» запитали, чи допускає він подібні позови проти українських виробників, той відповів: «Можливо, так...», — каже Тетяна Тимочко.

Тільки ходити й облизуватися...

Втім споживачі — а це, без жодного винятку, всі українці — ризикують набагато більше. Адже трансгенні продукти від нас не тільки вивозять, але й активно завозять — і карантинні служби не мають жодних законних підстав вимагати якісь додаткові документи. «Особливість ГМО–продукції в тому, що вона за запахом, кольором, смаком анітрохи не відрізняється від традиційної», — продовжує Руслан Голубець. Тож розпізнати її без спеціального маркування, затвердженого державним стандартом, практично неможливо.

«Існують, звичайно, непрямі критерії. Скажімо, ви підозрюєте, що у природі такою великою й розкішною картопля вирости не може. Або перець, або інший овоч чи фрукт, — ділиться своїми спостереженнями з «УМ» виконавчий директор Союзу споживачів України Віктор Трофименко. — Значить, у ньому або надмір добрив, або ГМО».

Якщо душевний сумнів «Мутанти» там чи ні?» — для вас питання життя і смерті, можна замовити спеціальний аналіз. Щоправда, в Україні працюють лише чотири сертифіковані лабораторії, які можуть розпізнати генетично модифіковані організми, та й подібне дослідження — задоволення не з дешевих. Вартість послуги — 380 гривень. Тому користуються їхніми послугами переважно не пересічні покупці, а підприємці, що прагнуть перевірити на «вошивість» свого постачальника.

Деякі виробники ставлять на упаковку тавро «Без ГМО!» з власної ініціативи. Інколи в рекламних цілях. Тож сприймати на віру написи, за які фірма не несе жодної відповідальності (закону ж немає), звичайно, не варто. «Втім добровільно наносячи таку позначку, виробник усе–таки погоджується на додаткову відповідальність, — вважає Віктор Трофименко. — Адже нині громадські організації доволі активно контролюють виробничників і можуть віднести товар із позначкою «Без ГМО!» до лабораторії. У випадку фальшування даних фірма ризикує потрапити в епіцентр серйозного скандалу».

Нині важко одностайно стверджувати, які саме виробники — дрібні цехи чи великі фірми, частіше грішать товарами із штучними генами. «Якщо раніше це був чіткий критерій: не купуйте імпортне на ринку, а краще відвідайте великий супермаркет, то нині так ставити питання вже недоцільно», — каже пан Трофименко.

Єдина втіха: за словами Руслана Голубця, якщо у 2007 році кількість виявлених ГМО–організмів у продукції, що її реалізували в Україні, була вражаючою, то нині ситуація трохи поліпшується, і багато виробників намагаються уникати «мутантів». Щоправда, світова фінансова криза, коли виробники змушені суттєво скорочувати свої витрати, може дуже негативно вплинути на процес.

ПОРАДНИК

Як розпізнати їжу з ГМО

Для тих, хто, збираючись за покупками, хотів би убезпечити себе від придбання товару з чужорідними генами, наші експерти надали свої поради.

— Намагайтесь уникати виробів із вмістом сої і крохмалу. Це, ймовірно, ГМО. Щоправда, виконати цей пункт буде нелегко: варена ковбаса, за стандартом, допускає ці два інгредієнти. Але шансів, що ви потрапите на 20% чистої сої, чесно кажучи, не багато.

— Під підозрою №1 — звична всім баночка консервованої кукурудзи.

— Варто обережно ставитися до кондитерських виробів, у складі яких ви знайдете соєвий текстурат та соєвий лецитин.

— Вибираючи молочні продукти, намагайтеся вичитати, чи до їх складу, бува, не входить рослинний білок. Адже такий білок — це, найімовірніше, соя. А про сою ми вже сказали.

— Замінник цукру аспартам, який використовують у жувальних гумках, морозиві, солодких водах і який так полюбляють шанувальники дієт, — дуже часто виробляють за допомогою ГМО.

— Чіпси, йогурти, їжа швидкого приготування: супи, піца, а також приправи, соєве молоко, суміші для кондитерських виробів переважно містять трансгени.

НОУ–ХАУ

Наші смаки нас збережуть?

Світові транснаціональні компанії активно займаються виведенням ГМО–тварин. Першими піддослідними стали свині. Спеціально для західного ринку вивели нову породу — з меншою кількістю жиру, яка швидше росте і менше їсть. Сподіваємося, що українці, віддаючи шану національним традиціям, «свиню без сала» не сприймуть.

ПОТУГИ ВЛАДИ

Бажане за дійсне

З 1 січня 2009 року Київська міська рада заборонила реалізацію на території столиці продуктів дитячого харчування з ГМО. «Щоб виконати це рішення, треба перевірити весь спектр продукції товарів дитячого харчування, включаючи сировину, яку використовують у виробництві, — коментує начальник лабораторії молекулярно–генетичних досліджень Руслан Голубець. — Технічно в Києві не існує такої можливості, тому це рішення Київради виконане не буде». За неофіційними даними, до 70% популярних марок дитячого харчування на українському ринку містять трансгени.