«Пільга» із зашморгом
Вітчизняні економісти, отримавши доступ до тексту газового контракту між Україною та Росією, провели ґрунтовні дослідження цього документа. Нині нарешті можна вже зробити висновки на тему: де перемогла, а де програла Україна, взявши на себе ті чи інші зобов’язання.
Найголовніший показник нашої енергетичної залежності — вартість нафти на світовому ринку. Якщо ж барель упродовж цілого року коштуватиме, як і нині, 43 долари, російський газ на кордоні обійдеться нам у 238 доларів. Наступного року, враховуючи, що 20–відсоткова знижка, яку надав нам російський прем’єр Володимир Путін, діятиме тільки до 31 грудня 2009, Україна платитиме вже 298 доларів.
Але якщо нафта раптом дорожчатиме, то й розкошелюватися нам доведеться на більшу суму. Так, скромне подорожчання нафти до 50 доларів призведе до того, що за тисячу кубометрів у нинішньому році ми платитимемо 256 доларів, а вже наступного — 320. Якщо ж барель «підстрибне» до 70 «вічнозелених», Україна буде змушена заплатити 309 доларів нинішнього року і 386 — наступного. Якщо ж нафта поверне собі докризову вартість у 138 доларів, зі знижкою від нашої держави вимагатимуть 489 доларів, а без знижки — 611. Саме цю цифру — понад шістсот доларів — нам прогнозують аналітики на період, коли Україна вийде з економічної кризи. На нинішній рік прогнозують, що середньорічна ціна газу становитиме 256 доларів.
Якщо порівняти ціну на газ, яку внаслідок виснажливих перемовин отримала Україна, з сусідніми державами, то можна побачити, що нам запропонували аж ніяк не «найпільговіший» варіант. Скажімо, ми програємо Словаччині, Німеччині навіть за ціною у першому кварталі. Виходить, що Прем’єр–міністра, яка стверджувала про «найкращі умови» для України, мабуть, недостатньо інформували?
Контракт містить низку умов, не надто вигідних для нас. Найголовніший: фіксований обсяг газу, який ми зобов’язані купити. У 2009 році він становитиме 40 мільярдів кубометрів, а всі наступні — 52 мільярди. Як відомо, 20 мільярдів газу ми видобуваємо самі, при цьому держава ставить завдання збільшувати обсяги власного видобутку. Провівши найпростішу арифметичну дію, отримуємо 72 мільярди газу, якими ми розпоряджатимемося наступного року. Варто зауважити, що минулоріч, коли економічна криза ще тільки починалася, Україна спожила всього лише 66 мільярдів кубометрів. Кризові явища в 2010, як би оптимістично не виступали урядовці, ще не закінчаться. Звідси питання: що ми робитимемо із «зайвим» газом, якщо реекспортувати його, тобто продавати іншим країнам, угода з «Газпромом» забороняє.
«Газпром–збут», ти молився на Тимошенко?
Дуже туманна ситуація з «дочкою» «Газпрому», яка постачатиме газ українським споживачам. Контракт гарантує цій компанії четверту частину ринку промислових споживачів, причому ця норма викладена так, що її можна читати як 25% усього імпортованого газу. Це означає, що обсяг реалізації «блакитного пального» може становити близько 10 мільярдів кубометрів нинішнього року і 13 мільярдів — наступного. Це близько половини всього обсягу, що споживає українська індустрія. Для порівняння, торік російська дочірня компанія отримала ліцензію на збут усього лише 4 мільярдів газу.
Віднині встановлено дуже суворий порядок розрахунків за спожитий газ. Якщо Україна не встигне вчасно розрахуватися з «Газпромом», контракт дозволяє росіянам в односторонньому порядку перекрити вентиль.
Дивно, але двосторонній документ укладено таким чином, що обов’язки має українська сторона, а російська — переважно права. Скажімо, «Газпром» гарантує Україні мінімальний обсяг транзиту — 120 мільярдів кубометрів — тільки цьогоріч. Наступні дев’ять років — жодних зобов’язань! За цю гарантію ми заплатили дуже дорого: дуже низькою ставкою транзиту. Якщо Україна бере за прокачування тисячі кубометрів газу на відстань сто кілометрів усього лише 1,7 долара, то Чехія, Словаччина, Угорщина — до 4 доларів, а Румунія й Німеччина — до 5,70—5,85 долара відповідно.
Експерти порахували: економія від 20–відсоткової знижки становить 2,5 мільярда доларів, а прямі збитки — майже 3,4 мільярда. Чистий «мінус» — близько 800 мільйонів. Але і це ще не все. Пункт 13–го двостороннього контракту містить дуже цікаве положення: виконавець, тобто Україна, не має права скорочувати транзит газу, якщо у нього виникнуть претензії чи юридичні суперечки із «Газпромом» — до закінчення процедури врегулювання суперечки. Іншими словами, задоволені чи невдоволені, платять вам гроші чи не платять — працюйте далі, і без нарікань! Різкий контраст із умовами для «Газпрому»: не розрахувалися з постачальником упродовж одного дня — штраф або припинення постачань!..
Із контракту чомусь випав дуже важливий пункт — на підставі яких договорів Росія використовуватиме наші підземні газосховища? Окрім того, новий контракт скасував попередній, що мав діяти до 2013 року й містив такі вигідні для нас умови, як, наприклад, технологічний газ за ціною 50 доларів за тисячу кубометрів.
Нині вже стало очевидно, що українська делегація не виконала директиви, якій їй підготували для ведення перемовин. Особливо багато порушень стосуються умов транзиту. Скажімо, обов’язки відшкодувати «Нафтогазу» всі експлуатаційні витрати, пов’язані з транзитом газу, амортизацію ГТС, вартість технологічного газу. Європейська практика, яку використовує «Газпром», працюючи із західними державами, окрім вимог у директиві, містить цілий ряд додаткових пунктів: повна оплата замовлених потужностей газотранспортної системи, заповнення ГТС газом, необхідним для підтримання тиску, відшкодування технологічних витрат газу при його транспортуванні, відшкодування вартості капіталу і навіть додаткову оплату за нерівномірність подачі–відбору газу в систему. Незважаючи на своє монопольне становище, росіяни беззастережно приймають ці умови. З Україною у них чомусь вийшла зовсім інша розмова.
Купівля газу — ціна для України та Європи
Країна / Ціна на I квартал 2009 року / Середньорічна ціна
Україна (зі знижкою) / 360 / 256
Угорщина / 403 / 237
Словаччина / 296 / 240
Чехія / 420 / 340–350
Румунія / 470 / 310–320
Польща 458 300–310
Німеччина / 330–340 / 250–260