«Дикий піп» проти варварів сьогодення

Новомосковськ, що розташований за якихось 40 кілометрів від обласного центру — Дніпропетровська, скандали хвилюють рідко. Тут зазвичай живуть тихим провінційним життям. Але останні події, без перебільшення, можуть сколихнути всю Україну. Ще б пак: місцева влада благословила руйнування будинку отця Кирила Тарловського, прозваного колись запорожцями «диким попом».

Духівник і бунтівник

Цей поміщик у рясі на теренах нинішньої Дніпропетровщини залишив помітний слід. При цьому в межах волелюбної Запорізької Січі опинився, швидше, не з власної волі. Як розповідає історик–академік Дмитро Яворницький, офіцер Тарловський служив у царській гвардії, а потім за якусь провину був розжалуваний. Закінчив Києво–Могилянську академію і став священиком жіночого монастиря у Козельцi на Чернігівщині. Після смерті батька успадкував його парафію при ним же збудованій Свято–Миколаївській церкві. Саме у цьому храмі Тарловський обвінчав доньку і спадкоємицю Петра I Єлизавету з вродливим співаком із села Лемеші Олексієм Розумом.

Імператриця виявилася вдячною. Тарловський отримав звання священика церкви лейб–кампанії корпусу і був призначений духівником та навчителем Цербстської принцеси Софії–Федеріко–Августи, яка щойно прибула до Росії. Цю німкеню, котра не знала канонів православ’я й розмовляла тільки по–своєму, напередодні вінчання з майбутнім престолонаслідником й імператором Петром III, як відомо, перехрестили в Катерину Олексіївну. Проте хватка у фрау виявилася неабиякою. Руками свого коханця Григорія Орлова вона задушила судженого і сама вмостилася на його престол.

Отець Кирило таку, з дозволу сказати, оборудку благословити не міг, отож від гріха подалі чкурнув із Петербурга до Києва, зняв рясу і влаштувався ченцем–мірошником водяних млинів у Києво–Печерській лаврі. Проте й тут він у повному спокої не почувався. І коли Катерина II на прощу своїх гріхів зібралася саме до Києва, боячись мстивої імператриці, рвонув до Запорізької Січі, яка простяглася кілометрів на чотириста по теренах нинішньої Дніпропетровщини.

А цегла де?

Однак згодом Катерина II свого духівника пробачила і дала Тарловському 18 тисяч десятин землі поблизу Бузівки нинішнього Магдалинівського району і ще вісім тисяч — біля Воскресенівки Новомосковського, в межах ниніш­ньої Дніпропетровської області, а також кілька тисяч у Криму. Новоявлений поміщик у рясі виявив справді подвижницьке завзяття — він заснував багато сіл, зокрема, таких відомих на Павлоградщині, як Булахівка, Межиріч, Кочережки; за власний кошт збудував чимало церков, переселяв сюди своїх земляків та родичів із Чернігівщини, що прискорило залюднення й освоєння тутешніх степів.

Академік Яворницький навіть припускав причетність Тарловського до будівництва знаменитого Троїцького собору в Новомосковську — перлини запорозького дерев’яного зодчества. Поблизу цього храму «дикий піп» звів і свій будинок, який дивом уцілів під час революцій і воєн. Рішенням Новомосковської міської ради № 170 від 17 листопада 2006 року будинок Тарловського взяли під охорону як історико–архітектурну пам’ятку. А торік у вересні депутати «благословили» створення комісії на чолі з міським головою Віктором Літвіщенком для вшанування пам’яті «дикого попа», яка, втім, дотепер жодного разу зібратися так і не змогла.

Тим часом події розгорталися у напрямку незбагненному. Напередодні Святої Трійці будинок Тарловського... дощенту зруйнували. Щоправда, Віктор Літвіщенко у своєму виступі на одному з телеканалів запевнив, що цегла з будівлі збереглася і буде використана для її відновлення. Проте група вчених та лідерів низки громадських організацій у відкритому листі на адресу міського голови акцентує увагу на іншому: цегла зі зруйнованого будинку, як і зі зруйнованого розташованого поруч також історичного млина, вже використовується для приватної забудови. Відтак вони вимагають від влади негайно прояснити ситуацію. Чиновники поки відмовчуються.