Словосполучення «Болонський процес» стало чи не найуживанішим у розмовах про вищу освіту в Україні. Нагадаємо, що наша держава підписала Болонську декларацію в 2005 році й разом із 47 європейськими країнами бере участь у створенні спільного європейського простору вищої освіти. Тепер питання полягає в тому, наскільки глибоко і якісно відбуватиметься задеклароване реформування національної вищої школи. Наскільки швидко ми усвідомимо проблеми, які заважають реформам, і відмовимося від такої зручної та звичної думки про те, що наша освіта була, є й буде найкращою у світі.
Без сумніву, спеціальні семінари, конференції, методичні рекомендації допомогли багато зробити для реформування української вищої школи. Та складається враження, що ми здійснюємо нововведення за традиційним радянським підходом: головне — дотриматись форми, а зміст прийде згодом сам собою. Циркулярами й інструкціями «згори» забезпечують технічну сторону навчання: складання програм за кредитно–модульною системою і 100–бальну шкалу оцінювання, введення наукових ступенів «бакалавр», «магістр» тощо. А як бути з утіленням іншого надзвичайно важливого європейського принципу — орієнтації студента на самостійну роботу і науковий пошук? Скажемо відверто: поки це лише гасло. Про те ж, як цей принцип реалізується у європейських ВНЗ, «УМ» розповіла Юлія Поштаренко, випускниця Києво–Могилянської академії і магістрантка школи менеджменту Ланкастерського університету.