Коли потрапляєш у степ південних районів Донеччини, мимоволі згадуєш риторичне класичне запитання: «Чия земля?» Хоча, чесно кажучи, подібні розпитування в цьому випадку теж зайві. Бо тут і там стовбичать трафаретні вказівники, що нагадують — це земля «Ілліча». Тобто розташувалися довкола, куди не глянь, агроцехи Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча. І саме після з’яви згаданого грошовитого господаря тутешні села потроху почали оживати. Втім, не «Іллічем» єдиним. Адже є приклади й того, коли сільчани довели власну спроможність успішно господарювати навіть без солідних капіталовкладень тих же всюдисущих «іллічівців». Одне з таких господарств розташоване в селі Комар Новосілківського району. Щоправда, й тут не обійшлося без Ілліча, бо перед в’їздом до села досі бовваніє стела з колишньою назвою колишнього колгоспу — «Заповіт Ілліча».