Здалеку видно краще

Європа «газує»: російське «блакитне паливо» нарешті перетнуло український кордон, прямуючи на Захід. Першими довгоочікуваний газ отримали Словаччина та Угорщина — ще позавчора о третій дня. Надвечір у вівторок змогу погрітися «свіжовидобутим» отримали Болгарія, Боснія, Хорватія, Чехія, Австрія і Словенія. Після цього уряд Хорватії скасував надзвичайний енергетичний стан. Пізно вночі газ прийшов у Німеччину, Італію та Францію.

Зрештою, російським газом тепер може користуватися й Україна. «Але чи захоче? — розводять руками аналітики. — Бо дорогувато». Думки політичного істеблішменту з приводу оцінки українсько–російських газових домовленостей категорично різняться.

Чиє нахабство «нахабніше»?

Прем’єр Юлія Тимошенко, відкриваючи вчорашнє засідан­ня уряду, не забула сказати про власні старання багато добри­х слів. «Наша аналітика дає зак­лючення, що Україна отримала н­айнижчу ціну в Європі за винятком Білорусі — $228,8. Нижче, ніж навіть у Молдові, яка володіє своєю газотранспорт­ною системою спільно з «Газпро­мом», — Юлія Володимирівна скромно назвала газові домовленості «перемогою». За її словами, середньорічна ціна газу в Польщі становитиме 399 доларів, і тільк­и Німеччина отримала $280 — з­авдяки спільним інвестиційним проектам із «Газпромом».

Утім багато хто в державі сумнівається у реальності озвученої Прем’єром цифри. «Якщо на перший квартал ціна газу $360, а уряд заявляє, що середня в рік $228, то ціна російського газу в четвертому кварталі має бути приблизно $132, — заявив Віктор Ющенко. — Всім зрозуміло, що такої ціни не буде». А отже, скільки платитиме українська економіка, ми, скоріше за все, довідаємося тільки у грудні. Президент зазначив: необхідно, аби експерти дуже уважно вивчили проблему щоквартальної зміни ціни на газ.

Ющенко оголосив ціну газу на перший квартал, чого так старанно уникала Прем’єр: «Якщо керівник «Газпрому» говорить про 360 доларів, то іншої ціни на перший квартал 2009 року не буде».

«Газпром» відкрив карти — козирі

Юлія ж Тимошенко, не називаючи прізвищ, назвала позицію тих, хто критикує її домовленості «нахабством».

Стара, ще радянська, практика довідуватися про неприємні новини з джерел, що за межами держави, на жаль, спрацювала і в цьому випадку. Хоча, скажімо, у секретаріаті Президента не бачили ще навіть копій двостороннього договору, джерело в «Газпромі» оприлюднило деякі його нюанси. Перший і найголовніший: базову ціну $450 зафіксували на весь період дії договору — тобто на десять років! За базу взяли середні ціни на нафту за період січня—вересня 2008 року: тоді вартість марки «Брент» становила близько $111. Тоді як уже станом на 20 січня — всього $41. Контракт також передбачає оплату за паливо до 15–го числа кожного місяця і штраф — 0,3% за кожен день затримки.

«Газпром» розкрив і обсяги постачання газу до України — 40 млрд. куб. м (у 2008 році було 55 млрд., а грудневий план на нинішній рік передбачав 46 млрд. — Авт.). Ще 120 млрд. ми гарантовано перекачуватимемо до Європи. Єдина, хоч і невелика втіха — з наступного року зросте вартість транзиту: до $2,4—2,6 за тисячу кубів на 100 км.

Президент, утім, категорично не згідний, що підвищення вартості транзиту заморозили на цілий рік. Натомість могли б зробити так, як вчинила російська сторона, — підняти його вартість удвічі, а потім надати знижку на 20%. «Ми намагаємося втішити себе, що отримали 20–відсоткову знижку від ціни на газ, — каже уповноважений глави держави з питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський. — Але оскільки за транзит маємо $1,7, а не $4, як Словаччина, ми не доотримаємо порядку $3,4 млрд. Якщо скласти докупи результат, виходить понад 1 млрд. на користь «Газпрому». Де ж успіх?» За його словами, внаслідок підписання угоди «Газпром» отримав «фінансові наслідки», Європа — газ, а «Україна зазнала втрат».

Проте рівень прибутковості газового транзиту великою мірою залежить від вартості технологічного газу. І в цьому питанні Росія пішла на певні поступки, погодившись, усупереч своїм попереднім заявам, продавати його за $153,9. Щоправда, ці домовленості можуть таїти в собі низку політично–кримінальних аспектів. Так, для перекачування російського палива до Європи «Нафтогазу України» треба близько 10 млрд. кубів газу. Приблизно стільки газу зберігає у підземних сховищах колишній посередник, компанія «Росукренерго». Ймовірно, передбачають фахівці, у домовленості між Путіним і Тимошенко йдеться саме про цей газ. Залишилося тільки переконати співвласника «РУЕ» Дмитра Фірташа не продавати паливо до Європи, хоча в нього є підписані контракти, а «вигідно» реалізувати «Нафтогазу». «Газпром», судячи з останньої заяви заступника голови правління Олександра Медведєва, вже приніс Фірташа у жертву.

Тиск для підпису?

Слово — за Юлією Воло­димирівною. І вчора воно майже прозвучало. Заступник голови фракції БЮТ Андрій Кожем’якін заявив: фракція вимагає від Генпрокуратури та Служби безпеки розслідувати обставини втручання сторонніх осіб у хід газових переговорів між урядами України та Росії в останній день минулого року, коли Росія й Україна буцімто домовилися про ціну 235 доларів, а «Росукренерго» вимагало 285, аби мати свій зиск. «Їх антинародна позиція нанесла значної шкоди національній безпеці», — заявили політичні соратники Прем’єра.

ДО РЕЧІ

Міністр палива та енергетики Юрій Продан спробував м’яко заперечити заяву «Газпрому», ніби дочірня структура російської компанії — «Газпромзбут Україна» — отримала 25% вітчизняного ринку. «Цей обсяг продажів буде значно меншим, ніж у 2008 році», — заявив Продан, не уточнивши: він має на увазі обсяг газу, який російська компанія може продавати відповідно до ліцензії, чи ту кількість, яку вона продала насправді.