Якби Ноїв ковчег устигли заморозити!..

Коли ми наливаємо у склянку запашне парне молоко і нарізаємо скибками білосніжне сало, то навряд чи замислюємося над тим, чи вдасться нашим нащадкам через сотні років відчути той самий смак. Адже не знаємо і навіть не уявляємо смак того молока, тієї свинини, тих же курячих яєць, які вирощували і їли наші діди–прадіди. На щастя, сорок років тому вчені Інституту генетики та розведення тварин замислилися над проблемою — і створили банк генофонду порід великої рогатої худоби, коней, свиней, овець, кіз, птиці, звірів, риби, бджіл та шовкопряду. У 2004 році банк генофонду тварин отримав статус національного.

Гітлер — перший «біопірат»

Національний банк генофонду тварин, як і решта подібних банків, були створені лише завдяки відкриттю у 1949 році технології глибокого заморожування статевих клітин тварин у рідкому азоті при температурі мінус 195 градусів. Відкриття, яке дозволило світовим ученим у 60–х роках відновити майже втрачені породи тварин, зробив учений Ігор Смирнов. Таким чином було отримано потомство у блакитного песця, а в 1975 році на світ з’явилися дитинчата благородного оленя. Сьогодні за допомогою замороженої сперми число видів, у яких отримано потом­ство, досягло рекордних величин. Більшість цих тварин належить до рідкісних видів.

Створення в Україні банку генофонду тварин має величезне стратегічне значення для забезпечення продовольчої безпеки. Генні банки мають близько 140 країн світу, а це значить, що вони можуть вести селекційну роботу і виводити нові, корисні у сільському господарстві породи тварин.

На щастя, відкриття системи заморожування статевих клітин тварин припало на післявоєнні роки, інакше від роботи селекціонерів не залишилось би і сліду. Найвідомішим «біопіратом» науковий світ вважає Адольфа Гітлера, який під час Другої світової війни створив команду СС для викрадення колекцій різних сільськогосподарських рослин з України, Росії та Білорусі. За роки війни було пограбовано 18 інститутів біології і вивезено з Радянського Союзу десятки тисяч сортів сільськогосподарських рослин, більшість із яких утрачено назавжди.

«Штучні» кабани — для туристів

«Десь на початку 89–го року ми вирішили зробити невеличку колекцію сперми та ембріонів великої рогатої худоби, — розповідає «УМ» директор Інституту генетики та розведення тварин Валерій Буркат. — Відвели кімнату, встановили відповідне обладнання». Як розповів Валерій Буркат, у 2002 році вчені Інституту вирішили, що колекція — це примітивізм, і почали її розширювати до розмірів банку генофонду тварин.

Звісно, 60 років тому, коли довго зберігати статеві клітини тварин було неможливо, селекціонери також займалися своєю роботою і створювали нові породи худоби, але то були породи тварин іншого сорту. Адже при заморожуванні сперми тварин 25—30% статевих клітин помирає, тобто зберігаються і «виживають» клітини лише найздоровіших тварин. Отже, селекціонери для виведення нових порід використовують лише найкращі екземпляри. «Раніше при штучному заплідненні лікар мав якнайшвидше доставити біоматеріал до тварини, — розповідає Валерій Буркат, — а тепер усе набагато простіше. Можна зберігати статеві клітини багато років і використовувати її коли потрібно». Як зазначив Валерій Буркат, науці поки що не відомо, скільки років можуть зберігатися статеві клітини тварин у замороженому вигляді. Але вчені Інституту генетики та розведення тварин використовують у своїй роботі біоматеріал биків півстолітньої давності й отримують здорових телят. «Це дуже важлива робота, тому що збереження біологічного різноманіття — це майбутнє української науки, — говорить Валерій Буркат. — У тварин певного виду можуть бути такі гени, про які наука навіть і не здогадується і не знає, як їх зараз можна використати для перспективної селекції. Але колись про це довідається. От для цього і був створений банк генофонду тварин».

У Національному банку генофонду тварин зберігають статеві клітини не лише свійських тварин, але й диких. У вчених Інституту генетики і розведення тварин виникла ідея створити породу мисливського кабана. Роботу вже розпочато, і вчені використовують із запасів генофонду різні породи домашніх свиней та диких кабанів. Вчені хочуть вивести породу кабанів, які могли б жити у мисливських угіддях у складних погодних умовах, але були не такі прудкі, як дикі, й мали смачне м’ясо, як у домашніх. «Ми хочемо вивести цих мисливських свиней, аби іноземним туристам–мисливцям було легше ходити на кабана», — каже, посміхаючись, Валерій Буркат.