Скелети у Книжковій палаті

Книжка, безумовно, варта уваги. Бодай тому, що тут зібрано інформацію про кілька сотень таємних товариств — інформація не ексклюзивна, але шукати її по розпорошених джерелах довелося би довго і сумно.

Найбільша стаття, як і очікувалося, — про масонів. Але саме вона є найменш яскравою, бо маємо наразі декілька окремих книжок, присвячених цьому феноменові (про це згодом).

Маємо низку статей, якими нас заінтригував Ден Браун своїм бестселером «Код да Вінчі»: Тамплієри, Меровінґи, Пріорат Сіона, Опус Деі. Більше за те, наші автори намагаються навіть перевершити американця в епатажі. Один із сюжетів розпочинається такою інтригою: «Существует версия, что часть тамплиеров пересекла Атлантический океан и оказалась в Новом свете почти за двести лет до Колумба».

Знайдемо у книжці й розповіді про конспіративні кримінальні об’єднання: про японських ніндзя, китайську Тріаду, італійську мафію. Чимало сторінок присвячено таємним організаціям Третього рейху й езотеричним зацікавленням Гітлера. Наприклад, стаття про німецьку гвардію починається так: «СС — рыцарский орден нацистской партии Германии».

Духом «Х–файлів» повіває зі сторінок, присвячених засекреченим організаціям, що вивчають НЛО. Окрема розповідь — про таємниці Ватикану. Справжній детектив — історія братства «Череп та Кістки» при Єльському університеті США: «Одной из главных задач общества является реализация своего рода неформального проекта искусственного отбора», — йдеться про те, що 19 президентів США ведуть ґенеалогію від Едуарда ІІІ, а президент Джордж Буш має родовід від короля Альфреда Великого (щоправда, не повідомлено, чий це король).

Але найбільше адреналіну витиснуть статті, присвячені відомим політичним та громадським об’єднанням, за фасадами яких, на думку авторів, кояться цілком конкретні злочини. Приміром, добре знаний екологічний та футурологічний центр — Римський клуб — причетний до вбивства «президента США Джона Кеннеди, Папы Римского Иоанна Павла І, премьера Италии Альдо Моро и президента Пакистана А. Бхутто». Подано інформацію, що членами Римського клубу є два українці — Борис Патон та Богдан Гаврилишин. Але що цікаво: у щойно виданому третьому томі «Екологічної енциклопедії» (це видання також увійшло до Короткого списку) є окрема стаття «Українська Асоціація Римського клубу», де немає жодного прізвища — мабуть, якийсь гриф секретності над Римським клубом таки тяжіє...

Римський клуб, на переконання авторів «Энциклопедии тайных обществ», — організація масонського типу. З нього — стараннями «деятелей мирового закулисья» — постав Європейський Союз. Ясна річ, що і розпад СРСР — справа рук отих залаштункових діячів. Найбільше від авторів «енциклопедії» дісталося Міхаїлу Горбачову, котрий «был обращен в иудаизм и получил иудейское имя Гольдзиберт Мордехай Соломонович... Получил военную базу в Сан–Франциско на улице с характерным названием Масонская в качестве вознаграждения», і саме там утворено «Мировой Форум (Фонд Горбачева)... который с 1992 года ведет подрывную работу против народов мира». Утім читача цієї книжки рятує від перманентного шоку засторога самих авторів: «Не следует безапелляционно верить всему, что вы читаете о тайных обществах, включая информацию в этой книге».

Наприкінці зазначу, що «енциклопедичний» авторський тандем Сенченко—Гастинщиков — це також мале таємне товариство, оскільки ніде у книжці не дізнатися, хто вони такі. Проте журналістське розслідування дало такі результати: Валерій Гастинщиков — це завідувач відділу моніторингу засобів масової інформації Книжкової палати України, а Микола Сенченко — її директор. І тут уже зазнав шоку сам рецензент: хіба може директор Книжкової палати видати книжку без оглаву (про іменний та предметний покажчики вже мовчу), без цитатних посилань (через що неможливо перевірити достовірність викладеного) та з неповною, м’яко кажучи, бібліографією?!

І геть насамкінець. Перші слова в «Энциклопедии тайных обществ» такі: «Интерес к этой проблеме, в частности, был подогрет книгой «Латентные структуры мировой политики» одного из авторов данной энциклопедии Н. И. Сенченко». А ми з вами думали, що цей інтерес неабияк підігріли Ден Браун чи бодай Акунінський «Азазель»...