Кажуть, свої пророки дорожче поціновуються у чужій Вітчизні. Та хіба лише пророки? Рідні святині також. Щоб зрозуміти цю істину, харківським паломникам потрібно було вирушити на прощу аж до Єрусалиму. Місцеві ченці, дізнавшись, що українці прибули до них десь аж із–під Змієва, ошелешили прочан одкровенням: «Так у вас же є власний Єрусалим — Свято–Борисо–Глібський монастир...». Такої шани слобожанська обитель, що розкинулася на високому пагорбі край шляху з Харкова на Зміїв, набула не випадково. Адже тут знаходиться святиня, про яку інші монастирі можуть хіба що помріяти.